БІЛОРУСЬ, Республіка Білорусь (Бєларусь) — д-ва, розташов. в Сх. Європі. Тер. 207,6 тис. км2. Нас. 10,019 млн осіб (2001): білоруси — 81,2 %, росіяни — 11,4 %, поляки — 3,9 %, українці — 2,4 %. Столиця — м. Мінськ. Адм.-тер. поділ: 6 областей, 118 сільс. р-нів, 25 р-нів у містах, 104 міста і 108 с-щ міськ. типу. Держ. мови — білорус. і рос. Грошова одиниця — білорус. рубєль. Б. — чл. ООН (1945) і СНД (1992). У трав. 1997 Б. підписала договір про союз з Росією. Дипломатичні відносини України з Б. встановлено 27 груд. 1991. Б. — одна з трьох колиш. республік СРСР (Білорус. РСР, РРФСР і УРСР), керівники яких підписали Біловезьку угоду про створення СНД 1991. Між Україною і Республікою Білорусь підтримуються торговоекон. зв’язки. Б. традиційно постачає в Україну трактори, сільгоспмашини, багато синтетичних волокон, а також калійні добрива. Україна направляє в Республіку Білорусь соняшникову олію, складну техніку, трансформатори та ін. На тер. Б. проживає 240,5 тис. українців. Найбільш компактно
вони розселені в Гомельській (68 тис.) та Брестській (60 тис.) областях. Бл. половини українців (45,4 вважають укр. мову своєю рідною мовою. Крім того, як засвідчує перепис, ще 16,4 % українців в Б. вільно володіють українською. Динаміка чисельності українців у Б. у 2-й пол. 20 ст. була такою: 1959 їх налічувалося 131,1 тис. (1,6 % від усього нас.), 1970 — 190,8 тис. (2,1 %), 1979 — 231 тис. (2,4 %), 1989 — 290 тис. (2,8 %). Пд.-зх. ч. тер. сучасної Білорусі, що розташов. між ріками Зх. Буг, Прип’ять (прит. Дніпра), Ясельда (прит. Прип’яті) та Нарев і відома як Берестейська земля, є, на думку деяких дослідників, продовженням укр. етнічної тер. Це Малоритський, Кам’янецький, Брестський, Жабинковський, Березовський, Дрогичинський, Івановський, Пінський, Столінський, а також частково Пружанський, Ганцевицький, Івацевицький, Ляховицький і Лунінецький р-ни Брестської області. Проте питання укр.-білорус. етнічно-тер. розмежування в пд.-зх. і пд. частинах цієї д-ви є складним. Внаслідок того, що нас. Берестейщини в одних переписах уважалося як українці, а в ін. — як білоруси, дані щодо чисельності укр. діаспори в Білорусі непевні. Так, за переписом нас. 1897 більшість нас. Берестейщини була віднесена до українців (407 тис.). Етнографи того часу констатували, що й частину нас. деяких ін. регіонів Б. за мовою можна зарахувати до українців. Моск. діалектологічна комісія Петерб. АН 1914 відносила берестейський мовний масив до пн.укр. мовних говірок. Згідно з Брестським мирним договором УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918, Берестейщина входила до складу Української Народної Республіки. Однак у пізніших переписах більшість жителів Берестейщини реєструвалася уже як білоруси. Зокрема, згідно з даними переписів 1926 — в СРСР і 1931 — в Польщі, число українців у Б. становило лише 34,5 тис. осіб. У 1920-х рр. на Берестейщині діяло т-во «Просвіта», яке, зокрема, організувало культ.-освіт. курси, де слухачі вивчали укр. мову, історію та географію. В часи польс. панування (до 1939) влада, прагнучи ополячити місц. нас., не визнавала його належності до
укр. етносу й називала «поліщуками». Від 1939, коли ця тер. ввійшла до складу Білорус. РСР, місц. нас. стало вважатися білорусами. Однак 1939 в Бересті (Бресті) ще працювала укр. б-ка, а в сільс. місцевості — 127 хат-читалень «Просвіти»; 1939/40 навч. р. діяло 49 укр. шкіл. У подальші роки діяльність укр. культ.-освіт. закладів у Б. була згорнута. Ситуація почала змінюватися в 1990-х рр., коли відновився рух за нац.-культ. відродження українців Б. Найпомітніше ці процеси відчувалися саме на Берестейщині. У лют. 1990 в Бресті засноване Укр. громад.-культ. об-ня Брестської обл. «Берестейщина» (голова правління — М.Козловський). Гол. метою об-ня є захист етнічної ідентичності укр. нас. Берестейщини, збереження та подальший розвиток укр. мови, к-ри, традицій, вивчення своєї історії. Осередки об-ня створені в Бресті, Брестському, Кам’янецькому, Дрогичинському, Кобринському, Жабинковському та Пінському р-нах. Під егідою об-ня працює Укр. нар. ун-т к-ри, з квіт. 1991 виходить газ. «Голос Берестейщини». У трав. 1994 в Бресті розпочала роботу укр. б-ка, яка фактично виконує функції укр. культ.інформаційного центру. На вимогу укр. громади укр. мова вивчається в кількох школах Кобринського і Дрогичинського районів. Літ.: Дністрянський М.С. Кордони України. Львів, 1992; Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів, 1993; Його ж. Географія України, кн. 1—2. Львів, 1994; Леонюк В. Словник Берестейщини. Львів, 1996; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. К., 1999. М.М. Вівчарик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОРУСЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
вважають укр. мову своєю рідною мовою. Крім того, як засвідчує перепис, ще 16,4 % українців в Б. вільно володіють українською. Динаміка чисельності українців у Б. у 2-й пол. 20 ст. була такою: 1959 їх налічувалося 131,1 тис. (1,6 % від усього нас.), 1970 — 190,8 тис. (2,1 %), 1979 — 231 тис. (2,4 %), 1989 — 290 тис. (2,8 %). Пд.-зх. ч. тер. сучасної Білорусі, що розташов. між ріками Зх. Буг, Прип’ять (прит. Дніпра), Ясельда (прит. Прип’яті) та Нарев і відома як Берестейська земля, є, на думку деяких дослідників, продовженням укр. етнічної тер. Це Малоритський, Кам’янецький, Брестський, Жабинковський, Березовський, Дрогичинський, Івановський, Пінський, Столінський, а також частково Пружанський, Ганцевицький, Івацевицький, Ляховицький і Лунінецький р-ни Брестської області. Проте питання укр.-білорус. етнічно-тер. розмежування в пд.-зх. і пд. частинах цієї д-ви є складним. Внаслідок того, що нас. Берестейщини в одних переписах уважалося як українці, а в ін. — як білоруси, дані щодо чисельності укр. діаспори в Білорусі непевні. Так, за переписом нас. 1897 більшість нас. Берестейщини була віднесена до українців (407 тис.). Етнографи того часу констатували, що й частину нас. деяких ін. регіонів Б. за мовою можна зарахувати до українців. Моск. діалектологічна комісія Петерб. АН 1914 відносила берестейський мовний масив до пн.укр. мовних говірок. Згідно з Брестським мирним договором УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918, Берестейщина входила до складу Української Народної Республіки. Однак у пізніших переписах більшість жителів Берестейщини реєструвалася уже як білоруси. Зокрема, згідно з даними переписів 1926 — в СРСР і 1931 — в Польщі, число українців у Б. становило лише 34,5 тис. осіб. У 1920-х рр. на Берестейщині діяло т-во «Просвіта», яке, зокрема, організувало культ.-освіт. курси, де слухачі вивчали укр. мову, історію та географію. В часи польс. панування (до 1939) влада, прагнучи ополячити місц. нас., не визнавала його належності до 