БІЛЕЦЬ — міра об’єму, близька до кварти (бл. 1 л). Поширена на тер. Волині і Наддніпрянської України в 14 — серед. 17 ст. Служила для виміру меду та горілки. Літ.: Торгівля на Україні. XIV — середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина. К., 1990. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
