БІЗАНЦ Альфред (15.11.1890— 1949) — укр. військ. діяч. Н. в с. Дорнфельд (нині с. Тернопілля Миколаїв. р-ну Львів. обл.) в сім’ї нім. колоніста. Закінчив австрійс. кадетську шк. у Львові (1910), Військ. акад. (1914). У роки Першої світової війни — на італ. фронті. Від листоп. 1918 — старшина Української Галицької армії, командир бойової групи «Щирець», 7-ї Львів. бригади в боях на польс., більшовицькому та денікінському фронтах (1918—19). Нач. від. Генштабу Армії УНР (1920—21), підполковник. У період між світ. війнами перебував у відставці, мешкав у Львові. В період Другої світової війни — нач. від. соціального забезпечення укр. нас. Генеральної губернії (1939—41), дистрикту «Галичина» (1941—44), полковник. Сприяв визволенню понад 1500 військовополонених українців з концтабору «Цитадель» у Львові. Голова Військ. управи укр. д-зії СС «Галичина» (1943—44). Восени 1945 арештований рад. військ. контррозвідкою «Смерш» у Відні й переданий Польщі, звідти — до СРСР і відправлений до Потьми (нині с-ще міськ. типу в Республіці Мордовія, РФ), де за вироком суду страчений. Літ.: Удовиченко О. Україна у війні за державність. Вінніпег, 1954; Німецькі колонії в Галичині. Львів, 1996; Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998. К.Є. Науменко.
створив монографію про національну революцію 1648—1676 в Україні. У ній відзначив жорстоке гноблення селян і козаків з боку польс. знаті й короля як одну з причин повстання, підкреслював всеукр., нац.-визвол. і конфесійний характер боротьби; змалював Б.Хмельницького талановитим держ. діячем, полководцем, політиком і дипломатом. Літ.: Наливайко Д.С. Західноєвропейські історико-літературні джерела про визвольну війну українського народу 1648—1654 рр. «УІЖ», 1969, № 11; Його ж. Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках). К., 1992; Його ж. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI— XVIII ст. К., 1998. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЗАНЦ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
