БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВО — наук. дисципліна, об’єктом вивчення якої є діяльність, що забезпечує вир-во та функціонування бібліографічної інформації у сусп-ві. Предмет Б. — вивчення закономірностей виникнення, становлення, функціонування й розвитку бібліографічної діяльності. У структурі Б. виділяють заг. та галузеву частини (перша вивчає універсальну бібліографічну діяльність, друга — галузеву), а також фундаментальний та функціонально-прикладний напрями. До фундаментального напряму належать методологія, теорія та історія бібліографічної діяльності. Серед стрижневих проблем цього напряму: розвиток категоріально-понятійного апарату, дослідження бібліографічної інформації, класифікація бібліографії, теоретико-методологічні засади розвитку нац. бібліографії. У межах функціонально-прикладного напряму досліджується комплекс проблем вир-ва і розповсюдження бібліографічної інформації, оптимізації довідково-бібліографічного апарату, інтенсифікації бібліографічної діяльності в умовах інформатизації сусп-ва. Серед фундаторів укр. Б. — Д.Балика, Ю.Меженко (ІвановМеженко), Ф.Максименко, М.Сагарда, М.Ясинський. За роки незалежності в Україні сформувалися власні наук. бібліографознавчі центри, серед яких чільне місце займає Бібліотека національна України імені В.Вернадського. Провідні вітчизн. фахівці найбільш плідно розвивають теоретико-методологічні засади бібліографознавства (Г.Швецова-Водка), історію укр. бібліографії (І.Корнейчик, Н.Королевич), нац. бібліографію України (Я.Дашкевич, Л.Дубровіна, В.Омельчук), інформатизацію бібліографічної діяльності (М.Сенченко, М.Слободяник, Л.Філіпова), галузеве Б. (Л.Гольденберг, О.Довгопола, Н.Колосова). Літ.: Корнейчик І.І. Історія української бібліографії: Дожовтневий період. Х., 1971; Швецова-Водка Г.М. Загальне бібліографознавство: Основи теорії бібліографії. Рівне, 1995; Королевич Н.Ф. Українські бібліографи ХХ ст. К., 1998. М.С. Слободяник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
