БИЧ Лука Лаврентійович (1875— 12.01.1944) — укр. політ. і громад. діяч Кубані, правник, економіст. Н. в станиці Павловська (нині станиця Краснодарського краю, РФ). Закінчив Моск. ун-т. Тривалий час працював секретарем новорос. міськ. управи. Через укр. погляди не був затверджений на посаду голови міськ. управи. Від 1900 — дир. банк. від-ня «Східного товариства транспорту по Волзі та Каспійському морю». 1912 — голова міськ. управи м. Баку (Азербайджан). Вперше для Баку вирішив проблему постачання міста питною водою. Після Лютневої революції 1917 призначений нач. постачання Кавказ. армії. Відразу після виникнення Кубанської крайової ради обраний головою Кубанського уряду (1917). Принципово виступав за об’єднання Кубані й України, протидіяв великодерж. політиці А.Денікіна. Входив до складу делегації Кубані до Української Держави, яка уклала з П.Скоропадським таємний договір про об’єднання Кубані та України (лип. 1918). Був одним з ініціаторів утворення укр. Пд.-Сх. союзу (1919). На поч. 1919 — голова делегації Кубанської Народної Республіки на Паризькій мирній конференції 1919—1920. Від 1920 — на еміграції. Відзначився як науковець та активний діяч укр. еміграції в Чехословаччині.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бич Лука Лаврентійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
