БЄЛГОРОДСЬКО-ХАРКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943 — військ. операція Червоної армії (див. Радянська армія) у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Здійснювалася в ході Курської битви 1943 силами Воронезького фронту та Степового фронту, а на завершальному етапі також ПівденноЗахідного фронту 3—23 серп. з метою розгрому бєлгородськохарків. угруповання ворога і створення умов для визволення Лівобережної України. Під час наступу рад. війська 5 серп. визволили м. Бєлгород (нині місто в РФ), 11 серп. перетнули залізницю Харків—Полтава і вийшли до зовн. оборонного обводу м. Харків. 23 серп. війська Степового фронту за сприяння Воронезького фронту і Пд.-Зх. фронту звільнили Харків. Після визволення Бєлгорода й Харкова стало можливим зосередження військ п’яти рад. фронтів — Центрального фронту, Воронезького, Степового, Пд.-Зх. фронтів і Південного фронту — на стратегічному пд.-зх. напрямі з метою звільнення важливих пром. і с.-г. р-нів — Донбасу і всієї Лівобереж. України, форсування Дніпра і створення стратегічних плацдармів на Правобережній Україні. За мужність і відвагу, проявлені у боях за Харків, десятьом стрілец. д-зіям Степового фронту присвоєно найменування «Харківські». Літ.: История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941—1945, т. 5. М., 1964; Боев М. В боях за Белгород. Воронеж, 1973; История второй мировой войны. 1939— 1945, т. 7. М., 1976; Манагаров И.Ф. В сражении за Харьков. Х., 1983. Т.С. Першина.
рів закордонних справ (РМЗС; заснована за рішенням Берлінської (Потсдамської) конференції 1945 для підготовки мирних договорів з колиш. країнами-учасницями гітлерівського блоку, а також ін. справ; до складу РМЗС входили міністри закордонних справ СРСР, Китаю, США, Великої Британії та Франції; припинила діяльність 1949) від 1946 з метою післявоєн. врегулювання міжнар.-правового режиму р. Дунай. В конф. брали участь представники придунайських д-в — СРСР, УРСР, Болгарії, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Югославії, а також США, Великої Британії і Франції як членів РМЗС, з дорадчим голосом — представники Австрії. Активну участь у роботі конференції брала укр. делегація, очолювана заст. голови РМ УРСР А.Барановським. В результаті обговорення була розроблена Конвенція про режим судноплавства на Дунаї, підписана придунайськими д-вами 18 серп. 1948. Конвенцією встановлено демократ. статус використання Дунаю — його судноплавної ч. (від м. Ульм у Німеччині до гирла Дунаю з виходом до Чорного м.) — як міжнар. європ. судноплавної магістралі для громадян і товарів усіх д-в на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів та умов торг. судноплавства. Військ. суднам недунайських д-в заборонялося плавати по Дунаю. Придунайські д-ви зберігали право юрисдикції в своїх внутрішніх тер. водах, свої суверенні права й одночасно гарантували охорону інтересів міжнар. торгівлі й культ. зв’язків на Дунаї. Бєлградська конвенція про режим судноплавства на Дунаї набула чинності 11 трав. 1949. 1949 відповідно до ст. 5 Конвенції створена Дунайська комісія. 1960 до Конвенції приєдналася Австрія як повноправний член.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЄЛГОРОДСЬКО-ХАРКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
