БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16—17 ст. (Бєлгородська черта) — лінія оборонних укріплень на пд. кордоні Рос. д-ви (Московії), створена наприкінці 16—17 ст. для захисту нас. від грабіжницьких наскоків крим. та ногайських татар (див. Ногайська орда). Починалася від Охтирки, прямувала до Бєлгорода, Острогозька (нині Воронезької обл.), Воронежа й Тамбова (нині міста в РФ), перетинаючи Кальміуський шлях (Усерд, нині с. Стрєлецьке), Муравський шлях (Короча) та Ізюмський шлях (Яблунов, нині всі у Бєлгородській обл., РФ). Перші міста-фортеці — Воронеж та Бєлгород (від назви останнього виникла й назва всієї оборонної лінії) були засновані наприкінці 16 ст. На поч. 40-х рр. 17 ст. було збудовано ще 18 міст-фортець, які мали артилерію, і створено 2 укріпрайони. Прикордонні загони, сформовані для служби в цих містах, комплектувалися з укр. слобідських козаків та селян, рос. служилих людей (стрільців, козаків та пушкарів), їх заг. чисельність перевищувала 10 тис. осіб. Уряд частково переселяв сюди людей з пн. областей. Нас. укріплених міст займалося землеробством, тваринництвом, полюванням, рибальством, бортництвом, а також зобов’язане було охороняти Б.о.л. Окремі міста-фортеці, найважливіші з яких були кам’яні, контролювали рух по шляхах; у місцях переходу нас. через Б.о. л. будувалися опорні пункти з дерев’яними вежами, підйомні мости, «засічні ворота», остроги. Між ними на лісових ділянках було утворено суцільні завали-засіки, на відкритих ділянках — систему ровів, частоколів та валів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16—17 СТ.» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
