БЕСТУЖЕВ-РЮМІН Михайло Павлович (04.06(23.05).1801—25 (13).07.1826) — декабрист, військовик. Н. в с. Кудрьошки Горбатовського пов. Нижегородської губ. у родині дворянина Павла Бестужева-Рюміна та його дружини Катерини (в дівоцтві — Грушецької). Від 1816 мешкав у м. Москва. Освіту здобув удома, зокрема навчаючись у професорів Моск. ун-ту та педагогів-іноземців. 1818 розпочав військ. службу юнкером Кавалергардського полку. 1820 — у лейб-гвардії Семеновському полку, а після солдатського заворушення в полку переведений із Санкт-Петербурга до учбового батальйону Полтав. піх. полку. Від 1821 — прапорщик, батальйонний ад’ютант, від 1822 — фронтовий ад’ютант, з 1824 — підпоручик. 1823 у Києві прийнятий С.Муравйовим-Апостолом до Пд. т-ва (див. Декабристів рух), став у ньому одним із кер. Налагодив переговори про взаємодію з конспіративним польс. Патріотичним т-вом. 1825 до Васильківської управи приєднав Товариство з’єднаних слов’ян. Співавт. «Православного катехізису», проектів революц. виступу. Активний учасник Чернігівського полку повстання. 15(03) січ. 1826 взятий під арешт на полі бою, допроваджений до Білої Церкви. 31(19) січ. ув’язнений до Петропавловської фортеці, закутий у ручні кайдани від 23(11) лют. по 12 трав. (30 квіт.). З усіх декабристів йому інкриміновано найбільше держ. злочинів, у т. ч. — задум царевбивства, плани знищення чи вигнання імператорської сім’ї, складання прокламацій і виголошення підбурливих антиурядових промов, утягнення офіцерів і солдатів до збройного заколоту, намір «відокремлення областей від імперії». Засуджений до повішення 23 (11) лип. 1826. Через два дні страчений водночас із С.МуравйовимАпостолом, П.Пестелем, К.Рилєєвим, П.Каховським.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕСТУЖЕВ-РЮМІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
