БЕРНШТЕЙН Михайло Давидович (03.01.1911(21.12.1910) — 07.12.2002) — укр. літературознавець, критик. Канд. філол. н. (1948), д-р філол. н. (1960). Н. в м-ку Великий Токмак Бердянського пов. Таврійської губ. (нині м. Токмак). Свою наук.-дослідницьку й літ. діяльність почав у 1930-х рр. (статті та рецензії у журналах «Темпи», «Молодняк», «Зоря»). 1930—34 навч. у Запоріз. пед. ін-ті на ф-ті літ. та мови. 1934—35 працював журналістом у київ. газ. «Вісті». 1938 закінчив аспірантуру Київ. ун-ту і залишився там працювати. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. 1946—48 — викл. ун-ту, одночасно працював в Інті літ. ім. Т.Шевченка АН УРСР. Його наук. діяльність зосереджена на дослідженні історії творчості Т.Шевченка, І.Франка (1984), Марка Вовчка (1952, 1955), І.Манжури (1977), М.Драгоманова, П.Куліша (1969), М.Старицького (1963, 1965), Панаса Мирного, Лесі Українки, О.Білецького (1963) та ін. Один із співавт. академічного десятитомного вид. творів Т.Шевченка, «Історії української літератури» у 8 т. (т. 3, 4, 1968—69), видань творів окремих письменників. Опублікував низку статей про творчість А.Малишка, О.Ільченка, О.Корнійчука, Н.Рибака, М.Стельмаха, З.Мороза. Автор 120 наук. робіт. За 50 років наук. діяльності створив наук. шк. з проблем системного аналізу укр. літ. процесу 19 ст. Держ. премія УРСР ім. Т.Шевченка (1988).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бернштейн Михайло Давидович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
