БЕРКУТ Леонід Миколайович (02.06.1879—12.02.1940) — укр. історик. Д-р історії європ. к-ри (1928). Н. в м. Київ. 1901 по закінченні історико-філол. ф-ту Київ. ун-ту залишений там як професорський стипендіат. 1907—09 перебував у наук. відрядженні в Німеччині та Франції, де студіював зх.-європ. середньовічну історію, палеографію, право. 1909— 17 — доц., проф. Варшавського ун-ту. Одночасно від 1910 викладав на вищих жін. курсах у Варшаві. 1913 брав участь у 3-му Міжнар. істор. конгресі в Лондоні як представник Варшавського ун-ту. 1918—22 — проф. Донського унту (м. Ростов-на-Дону, РФ). З 1922 — проф. Київ. ін-ту нар. освіти, згодом — Київ. ун-ту. Автор бл. 30 монографій, у т. ч. «Введение в историю средних веков», «История немецких городов в средние века» (обидві — Варшава, 1911), «Етюди з джерелознавства середньої історії. Період утворення і консолідації національних держав на романогерманському заході» (К., 1928). П. у м. Київ. Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6. Л., 1928. О.В. Юркова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Беркут Леонід Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
