БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА — концентраційний табір, призначений для утримання політв’язнів. Ств. згідно з декретом президента Польщі І.Мосціцького від 18 черв. 1934 поблизу однойменного м-ка (нині м. Береза Брестської обл., Білорусь). Більшість ув’язнених складали українці (члени Організації українських націоналістів та Комуністичної партії Західної України). 1934 тут перебувало 200 осіб, влітку 1939 — бл. 3 тис., у верес. 1939 — бл. 7 тис. (у т. ч. 4,5 тис. українців). Був під безпосереднім наглядом полк. К.Бєрнацького. Коменданти табору — Б.Грефнер і Й.Камаля. Б.К. відзначалася особливо жорстоким режимом. До в’язнів застосовувалися тортури. Табір припинив існування 18 верес. 1939, після поразки Польщі на початку Другої світової війни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
