«БЕНДЕРСЬКА КОМІСІЯ»1709— 1) суд. процес з розподілу майна щойно померлого гетьмана І.Мазепи, що проводився комісією, призначеною швед. королем Карлом XII 28—30 листоп. у м. Бендери (на той час — безпосереднє володіння Османської імперії; нині — місто в Молдові; поблизу Бендер після поразки в Полтавській битві 1709 був розташов. швед. військ. табір — бл. 300 осіб), між племінником гетьмана А.Войнаровським та частиною козацької старшини й Війська Запорозького (див. Мазепинська еміграція), а також 2) комплекс документів (нині — пам’яток укр. політ. та правової думки), пов’яза-
них з цією справою. Документи «Б.к.» знайдені М.Возняком у Польс. нар. б-ці (м. Варшава). КоБЕНДЕРСЬКА зац. старшина Гетьманщини (на чолі з ген. обозним І.Ломиковським) та Кіш Запорозької Січі (на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком) у суперечці щодо спадщини І.Мазепи звернулися за посередництвом до Карла ХII. Швед. королю було направлено трактат — «Покірний меморіал Запорозького Війська до Святого Королівського Маєстату Швеції» від 7 жовт. (26 верес.) 1709. У документі старшина заперечувала легітимність правління гетьмана І.Скоропадського і проголосила себе тимчасовим вищим представницьким органом Війська Запорозького на час безгетьманства. У М.М. Бенардос. трактаті викладено також положення угоди, яку новообраний гетьман мав укласти із швед. королем. За цією угодою Швеція мала взяти на себе зобов’язання вести війну з Рос. д-вою до повного звільнення укр. земель (у кордонах, визначених Зборівським договором Криму з Польщею 1649), а після звільнення України гарантувати останній незалежність та територіальну цілісність. Старшина наполягала на необхідності укладення Швецією союзного договору з Осман. імперією та гарантування у ньому інтересів Війська Запорозького. Питання про гетьман. майнову спадщину викликало появу ще трьох документів: «Відповіді на витяг із меморіалу Запорозького Війська» А.Войнаровського (22—25 жовт.), «Відповіді Запорозького Війська на неоправдану доповідь пана Войнаровського щодо другого пункту Покірного меморіалу цього ж Війська до Святого Королівського Маєстату» (25—30 жовт.) та «Репліки на відповідь старшини Запорозького Війська» А.Войнаровського (30 жовт. — 9 листоп.). Ці документи й стали предметом розгляду суд. процесу, що проводився призначеними для цього Карлом ХII швед. офіцерами. У «Меморіалі» старшина проголошувала демократ. політ. устрій Війська Запорозького, засудила авторитарні тенденції у правлінні І.Мазепи. На думку старшини, гетьман є виборною посадовою особою; обирає гетьмана козац. старшина; на час безгетьманства генеральна старшина перебирає на себе гетьман. повноваження та організовує вибори; влада гетьмана істотно обмежена старшинською радою; під контролем старшини
219
220 БЕНДЕРСЬКА
Бенедикт XV.
перебувають витрати з держ. скарбу (відділеного від приватного гетьман.), з посадових осіб гетьман призначає тільки ген. старшину; усі ін. посади є виборними; у виборах на посади беруть участь усі козаки. Під час «Б.к.» виникла суперечка: чи правомочний Кіш Запороз. Січі бути стороною у процесі про гетьман. майно. А.Войнаровський визначив Вольності Війська Запорозького низового як цілком окремий політ. організм, що не підлягає владі гетьмана. Старшина вказувала на істор. зв’язок Запорозької Січі з Гетьманщиною. На основі доповіді «Б.к.» Карл ХII визнав право на спадщину І.Мазепи за А.Войнаровським. Правотворчість, що була зреалізована в документах, які розглядалися «Б.к.», стала важливим етапом у розвитку укр. політ. та правової думки, сприяла ревізії основ д-ви і права Гетьманщини, була однією з гол. передумов появи «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» 1710. Літ.: Молчановский Н. Несколько данных о смерти и наследстве Мазепы. «Киевская старина», 1903, № 1; Колесса Ф. Матеріали до історії козаччини з 1709—1721 рр., зібрані в Шведськім Державнім Архіві в Штокгольмі. «Діло», 1910, ч. 33—40 (23 лют.); Кордт В. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини ХVII — початку ХVIII вв. «Український археографічний збірник», 1930, т. 3; Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. В кн.: Мазепа: Збірник, ч. 1; Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 року. В кн.: Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського. К., 1992; Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. К., 1994; Кресін О. «Бендерська комісія» 1709 року і питання про політичні та правові основи організації влади у Гетьманщині. «Держава і право», 1999, вип. 3; Його ж. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини ХVIII ст. К., 2002. О.В. Кресін.
черніг. воєвода, польс. дипломат. Був прихильником порозуміння з Укр. козац. д-вою на основі визнання за нею автономії у складі Речі Посполитої. Мав гнучкий розум, умів іти на компроміси й майстерно інтригувати. 1657—60 очолював польс. делегації на переговорах із Б.Хмельницьким, І.Виговським та Ю.Хмельницьким. Відіграв важливу роль у підготовці й підписанні Гадяцького договору 1658. Сприяв формуванню серед укр. політ. еліти угруповання польської орієнтації. Літ.: Герасимчук В. Виговщина і Гадяцький трактат. «ЗНТШ», 1909, т. 87—89; Kubala Z. Wojny dunskie i pokоj Oliwski (1657—1660). Lwоw, 1921; Historia dyplomacji polskiej, t. 2. Warszawa, 1982; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8, ч. 2. К., 1997; Те саме, т. 10. К., 1998. В.С. Степанков.
Церков і заснував Папський сх. ін-т; 1918 відродив в Україні ліквідовану 1866 імп. Олександром II Кам’янецьку римо-катол. єпархію. П. у м. Рим. Літ.: Zatko J. Descent into Darkness: The Destruction of the Roman Catholic Church in Russia, 1917—1923. Notr-Dame (Indiana), 1965; Хома І. Апостольський престіл і Україна: 1919—1922 рр. Рим, 1987; Гентош Л. Дипломатичні контакти Української Народної Республіки з Апостольською столицею в 1919—1921 рр. у контексті східної політики Римської курії. «Україна модерна», 2000, ч. 4/5. Н.С. Рубльова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««БЕНДЕРСЬКА КОМІСІЯ» 1709» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
