БЕЛЗЬКЕ ВОЄВОДСТВО — адм.тер. одиниця у складі Корони Польської (з 1569 — Речі Посполитої). Ств. 1462, коли тер. колиш. Белзького князівства було приєднано до Польщі. Займало регіон Серед. Побужжя (тер. бас. Зх. Бугу). Б. в. було найменшим за площею на укр. землях, які опинилися у складі Польс. королівства, і займало передостаннє місце за чисельністю нас. Його тер. становила бл. 8900 км2. Складалося з повітів: Белзького (більший за три ін., разом узяті), Бузького, Городельського і Грабовецького. У 18 ст. існував ще Любачівський пов. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) більша його частина відійшла до Австрії, у складі Польс. д-ви залишилася невелика тер. із м. Дубенка (нині с. Дубинки Мостиського р-ну Львів. обл.) та прилеглими селами, яка й надалі називалася Б. в. Остаточно ліквідовано 1793. У Б. в. переважали малі міста. Воєводство було високорозвинутим регіоном, з 16 ст. у ньому розпочалося товарне вир-во зерна, що спричинило посилення визиску селянства, встановлення чотириденної панщини і загострення соціальних суперечностей. Велике значення для екон. розвитку регіону мала судноплавна р. Зх. Буг, яка була важливою торг. артерією. У 16— 17 ст. Б. в. спустошували періодичні турец.-татар. наскоки, проте від них воно страждало менше, ніж ін. укр. землі. У жовт. — на поч. груд. 1648 тер. Б. в. перебувала під контролем військ Б. Хмельницького (окрім м. Белз і кляштора бернардинців у м. Сокаль). На чолі з Д.Виговським (див. Виговські) козаки вдруге були у Белзщині в жовт.— листоп. 1655. Літ.: Коструба Т. Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 р. Нью-Йорк—Торонто, 1989; Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Wojewоdztwo Belskie od schyіku XIV do pocz№tku XVII w. Warszawa, 1993. Я.Б. Книш.
34 з перервою) був осн. супротивником Романовичів у боротьбі за Волинь. Упродовж короткого проміжку часу Белзом володів Василько Романович. У 1-й третині 13 ст. цей уділ не раз зазнавав спустошень від князівських міжусобиць. Після полонення Олександра 1234 Данилом Галицьким Б. к. було остаточно приєднане до Галицько-Волинського князівства. Після смерті (1340) останнього галицько-волин. кн. Юрія II Болеслава Белзька земля стала об’єктом боротьби між Польщею і Литвою, а пізніше — й Угорщиною. Спочатку її захопили литовці, 1349—50 нею володіли поляки. На поч. 50-х рр. 14 ст. тут утвердився Юрій Наримунтович, який володів і Холмом (нині Хелм, Польща). Після чергового військ. зіткнення з Казимиром III Великим 1366 він потрапив у васальну залежність від Польщі, у якій перебував до 1370. Тільки 1377 об’єднане угорсько-польс. військо, очолене королем Лайошем Великим (Угорщини 1342—82, Польщі під іменем Людовик I Великий з 1370), примусило Юрія остаточно відмовитися від цього уділу. 1388 король Владислав II Ягайло віддав Б. к. своїм васалам — західномазовецькій гілці Пястів. Земовит IV (1388—1426) роздавав землі мазовецькій шляхті, на ній засновувалися катол. костьоли, запроваджувався польс. адм.-правовий устрій. Така політика викликала незадоволення укр. нас., що вилилося у повстання 1431, яке придушували значні військ. сили. Припинення династії західномазовецьких Пястів 1462 спричинило входження Б. к. безпосередньо до Корони Польської і перетворення його на Белзьке воєводство. Літ.: Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. К., 1998; Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. Львів, 1999. Я.Б. Книш.
монт, збудований на кошти правління на землі, одержаній у концесію від царського уряду Російської імперії. Осн. капітал т-ва — 600 тис. руб. Т-во виконувало роботи на замовлення Мор. мін-ва, приватних осіб та організацій, виготовляло широкий асортимент металовиробів, машин та механізмів, пром. устаткування, землеробських, агрономічних та с.-г. знарядь праці. Діяльність т-ва активно сприяла становленню вироб. традицій укр. важкої індустрії. Літ.: Указатель действующих в Империи акционерных предприятий и торговых домов. СПб., 1905; Акционерно-паевые предприятия России. Пг., 1915. О.М. Машкін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕЛЗЬКЕ ВОЄВОДСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
