БЕЗПАРТІЙНІ РОБІТНИЧІ Й СЕЛЯНСЬКІ КОНФЕРЕНЦІЇ — одна з найпоширеніших форм виявлення настроїв та залучення широких трудящих мас на бік більшовицького режиму впродовж 1-го 10-річчя його існування. Перші безпарт. конф. почали проводитися: робітн. — наприкінці 1918 в Москві, сел. — восени 1919 в Ярославській губ. (Росія). Тематика та строки конф. визначалися ЦК РКП(б). На безпарт. конф. делегати обиралися на заг. зборах, сільс. сходах. Це значно обмежувало для режиму можливості маніпулювання складом конф. і давало змогу брати в них участь різним політ. силам. В УСРР за прикладом РСФРР безпарт. конф. почали скликатися на поч. 1920. Найчастішими були сел. конф. Тільки 1920 на всіх рівнях їх відбулося 117. Розглядалися різноманітні питання, які найбільше цікавили селян. З метою підняття авторитету безпарт. конф. на них з доповідями часто виступали чл. РНК УСРР та ВУЦВК. Селяни активно використовували той факт, що делегати обиралися на сільс. сходах, і прагнули посилати на конф. представників усіх прошарків. Особливу активність на цих сходах виявляли найзаможніші верстви, для яких виступи на конф. на поч. 1920-х рр. були чи не єдиною можливістю легально висловити свої
214
вимоги. Незважаючи на протидію властей, склад делегатів поступово, але неухильно змінювався не на користь прихильників більшовицького режиму. Вже 1924 заможні селяни становили 10—15 % від заг. кількості делегатів. Тому дуже швидко такі конф. стали не стільки місцем для політ. обробки селян, як розраховував рад. уряд, скільки форумами, де селяни намагалися донести до властей своє ставлення до політики рад. влади щодо селян, як-то: непропорційне збільшення податкового тягаря, «ножиці цін» та ін. З серед. 1920-х рр. до екон. питань починають додаватися політ. Селяни вимагали поліпшення діяльності низового рад. апарату, ліквідації комітетів незаможних селян, відМ.Д. Безручко. новлення діяльності сел. спілок. Остання вимога викликала особливе занепокоєння режиму, бо загрожувала самим його підвалинам. Поступово такі «антирадянські», на думку властей, вимоги звучали на конф. дедалі частіше. Вони свідчили про усвідомлення селянством своїх потреб та інтересів. Намагаючись не допустити подальшого їх викристалізування, держ. органи почали обмежувати коло питань, які виносилися на порядок денний, та дедалі рідше скликати конф., аж поки наприкінці 1920-х рр. вони зовсім перестали відбуватися. Робітн. конф. набули широкого розмаху переважно з 1925, хоча програму їх роботи було затверджено політбюро ЦК РКП(б) ще 4 трав. 1921. Поступово робітн. конф. було замінено ін. формами, зокрема вироб. нарадами. О.І. Ганжа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕЗПАРТІЙНІ РОБІТНИЧІ Й СЕЛЯНСЬКІ КОНФЕРЕНЦІЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
