БАТЮШКОВ Помпей Миколайович (1811—20.03.1892) — рос. історик. Молодший брат поета К.Батюшкова. Дослідник історії, етнографії та археології пн.-зх. та пд.-зх. України. Його праці «Атлас народонаселения западно-русского края по исследованиям» (1865), «Памятники русской старины в Западных губерниях» (1865— 86), «Холмская Русь. Исторические судьбы Русского Забужья» (1887), «Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края» (1888), «Подолия» (1891), доповнені числен- О.М. Бах. ними альбомами малюнків давнини, гравюрами, історико-геогр. картами, є цінними джерелами для дослідників історії України. Літ.: Венгеров С.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней), т. 2. СПб., 1891; Його ж. Источники словаря русских писателей, т. 1. СПб., 1990. О.Д. Кузьминська.
П.М. Батюшков.
БАХ Олексій Миколайович (до охрещення — Абрам Літманович;
Батуринський Крупицький Свято-Миколаївський монастир. Малюнок поч. 18 ст.
204 БАХМАЧ
17(05).03.1857—13.05.1946) — революц. діяч, публіцист, учений. Д-р honoris causa Лозаннського ун-ту (1917), дійсний чл. АН СРСР (1929), Герой Соц. Праці (1945). Н. в м. Золотоноша в родині техніка-винокура. Навч. у 2-й Київ. г-зії. 1875 вступив на фіз.мат. ф-т Київ. ун-ту. Учасник студентських заворушень 1878. Засланий до Бєлозерська (нині місто Вологодської обл., РФ), того ж року через хворобу переведений на Катеринославщину — до м. Новомосковськ, потім — м. Бахмут (нині м. Артемівськ). Наприкінці 1881 — у м-ку Бориспіль (під таємним наглядом поліції). Після поновлення в Київ. ун-ті очолив місц. групу «Народної волі» (1882). Здійснював соціаліст. пропаганду серед робітників, поширював прокламації, у т.ч. ним же складені. На поч. 1883 заарештований, допитаний жандармами щодо його участі в конспіративній оргції, проте не був викритий. Від весни 1883 — у підпіллі. Автор агітаційної брошури «Царь-голод» (від 1905 до 1917 не раз перевидавалася, зокрема під заголовком «Экономические очерки», а в укр. пер. — «Економічні нариси»). 1885 емігрував. Співпрацював із паризьким ж. «Moniteur Scientifique». Від 1890 — дослідник у «Колеж де Франс». 1891—92 під прізвищем Лемперт мешкав у США, співробітничав у ньюйоркському час. «The World». 1894— 1917 — на власній наук.-вироб. експериментальній базі поблизу Женеви (Швейцарія). 1905 — секретар закордонного к-ту есерів (див. Партія соціалістів-революціонерів). 1917 — у петрогр. вид-ві «Земля и воля». 1918 продовжив наук. діяльність. Разом із Б.Збарським організував лабораторію для потреб хім. пром-сті, згодом — Хім. ін-т. 1920 створив Біохімічний ін-т Наркомату охорони здоров’я, а 1935 спільно з О.Опаріним — Iн-т біохімії АН СРСР у Москві. 1939— 45 — акад.-секретар Від-ня хім. наук АН СРСР. 1907 у ж. «Былое» надрукував свої спогади. 1926 подав автобіографію для Енциклопедичного словника братів Гранатів (див. Гранат, енциклопедичний словник). Нагороджений 4-ма орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора, лауреат Сталінської премії (1941), депутат ВР СРСР 1-го скликання.
П. у м. Москва. Тв.: Экономические очерки. Одесса, 1905; Економічні нариси. СПб., 1906; История народного хозяйства, ч. 1. Ярославль, 1919; Записки народовольца. М.—Л., 1929; Собрание трудов по химии и биологии. М., 1950. Літ.: До 80-річчя з дня народження і 50-річчя наукової діяльності акад. О.М. Баха. «Український біохімічний журнал», 1937, № 2; Алексей Николаевич Бах. М.—Л., 1946; Проценко А.П. Академік Бах — основоположник вітчизняної біохімії. К., 1952; Бах Л.А., Опарин А.И. Алексей Николаевич Бах. М., 1957; Деятели СССР и революционного движения России. М., 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАТЮШКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
