БАРОНІЙ (Baronius) Цезар і його «Церковні аннали». Б. (31.10.1538— 30.06.1607) — італ. церк. історик, катол. чернець. Н. в м. Сора (Італія). Вчився у Вероні, Неаполі, Римі, став катол. священиком, 1596 отримав сан кардинала. Чл. чернечої конгрегації ораторіанців, які займалися проблемами історії та літ. (1557), сповідник Папи Климента VIII (1595), папський бібліотекар (1596). По смерті Папи Льва XI (1605) став одним із поважних кандидатів на папський престол і лише через протест Iспанії, невдоволеної його книгою «Про сицилійську монархію», не був обраний папою. Брав участь у переговорах з укр. церк. ієрархами щодо прийняття унії (див. Берестейська церковна унія 1596). Згодом ватиканський історик Барнабеус видав його біографію («Vita Baronii», Рим, 1651). У відповідь на вихід у світ протестантської церк. хроніки «Магдебурзькі центурії» (13 томів), де події висвітлювалися з антикатол. позицій, Б. створив «Церковні аннали» (Annales ecclesiastici) у 12 томах, видані 1588— 1607. Кожен том твору присвячувався окремому століттю, і таким чином було охоплено події від апостольських часів до 1198. Над цим твором Б. працював з 1588 до 1607. Оскільки він був кер. Ватиканської б-ки і мав доступ до найсекретніших папських архівів, то в його творі, особливо в останніх томах, багато унікальних даних з історії християнства. Часом Б. використовував явно недостовірні джерела. Твір є відверто тенденційним, написаним з позицій апологетизації папства, але не втратив свого значення й досі, справив значний вплив на катол. і протестантську історіографію 16— 18 ст. Його не раз видавали і перекладали різними мовами, нерідко доповнювали, робили в ньому інтерполяції. 1689 чернецьфранцисканець А.Паджі зробив додаток у 4-х т. до «Церковних анналів», де охоплено події з 1198
до 1565. Виданий разом з твором Б., у якому були виправлені деякі помилки. Значну популярність в Україні здобув польс. пер. «Церковних анналів», здійснений єзуїтом П.Скаргою. У Польщі чернець-домініканець С.Бзовський продовжив твір Б. до 1572. В Рос. д-ві цей твір перекладали з польс. видань (найвідоміший рукописний пер. 1687). Особливою популярністю він користувався в середовищі старообрядців (див. Старообрядництво), які розширювали текст своїми оригінальними доповненнями. У зв’язку з цим Синод видав скорочену версію твору («Деяния церковныя и гражданские…», М., 1719), вилучивши місця, спрямовані проти православ’я. В Україні твір Б. часто використовували письменники-полемісти, літописці, напр.: З.Копистенський, А.Кохановський, С.Величко, Г.Граб’янка. Б. є також автором деяких ін. праць, у т. ч. твору, спеціально присвяченого походженню Київської Русі. Останній був ще за життя автора перекладений і виданий франц. мовою (Париж, 1599), пізніше перевиданий («Discours de l’origine des Russiens», Париж, 1856). П. у м. Рим. Літ.: Лебедев А.П. Церковная историография в главных ее представителях с IV до XX века. СПб., 1903; Roncalli A. Il cardinale Cesare Baronius. Roma, 1961. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАРОНІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
