БАРАНОВСЬКИЙ Анатолій Максимович (11.02.1906—01.02. 1987) — держ. діяч і дипломат рад. доби. Н. в м. Київ. 1920—30 — працівник податкової інспекції, комсомольських і рад. органів Житомирщини. Закінчив Харків. плановий ін-т Держплану УСРР (1933). 1933—40 — ст. економіст, нач. сектору, від., заст. голови, голова Держплану УСРР—УРСР. 1941 — заст. голови РНК УРСР. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 в умовах наступу гітлерівських військ на Україну проводив значну роботу щодо перебазування важливих підпр-в на сх. для налагодження масового вир-ва озброєння та боєприпасів. 1941— 42 — нач. оперативної групи з пром-сті Військ. ради Пд. фронту. 1942—44 — експерт міністра закордонних справ СРСР з екон. пи-
А.М. Барановський.
184 БАРАНОВСЬКИЙ
Х.А. Барановський.
тань, брав активну участь у підготовці екон. статей (угод) про перемир’я з союзниками Німеччини у Другій світовій війні. 1944—52 — заст. голови РНК УРСР (з 15 берез. 1946 — РМ УРСР). 18 груд. 1945 від імені уряду УРСР Б. підписав у Вашингтоні угоду про допомогу Україні Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни (ЮНРРА). Кер. укр. делегації на IV сесії ЮНРРА (берез.— трав. 1946). Брав активну участь у Паризькій мирній конференції 1946; як представника України обрано головою комісії з політ. і територіальних питань по Румунії, де не лише відстоював інтереси України, а й заперечував окремі безпідставні вимоги деяких д-в щодо Румунії. Очолював підкомітет, спеціально ств. для визначення чехословацько-угор. кордону в р-ні Братислави (Словаччина). Кер. делегації УРСР на Бєлградській конференції 1948, що виробила Конвенцію про режим судноплавства на р. Дунай. 10 черв. 1951 — 10 трав. 1954 Б. — міністр закордонних справ УРСР. 1950— 54 очолював делегацію України на V—VIII сесіях ГА ООН. У складних умовах диктату делегації СРСР, виявляючи принциповість, сміливо опонував її главі А.Вишинському. 1954—57 — голова Держплану, заст. голови РМ УРСР, 1957—61 — перший заст. голови Держплану — міністр УРСР, 1961— 79 — міністр фінансів УРСР. 1952—81 — чл. ЦК Компартії України, 1946—80 — депутат ВР УРСР. Нагороджений багатьма орденами й медалями СРСР. П. у м. Київ. Р.Г. Симоненко.
них рос.-укр. переговорах (трав. 1918). Ред. кооп. газ. «Комашня» (1917—18). Брав участь у міжнар. кооп. конгресах та конференціях. Міністр фінансів доби Директорії УНР в уряді В.Прокоповича (черв.— жовт. 1920). Від 1920 — на еміграції. П. у м. Сан-Паулу (Бразилія). Літ.: Памятная книжка Киевской губернии с приложением Адрес-Календаря губернии на 1914 г. К., 1914; Гнатишак М. Державні гроші України 1917—1920 років. Клівленд, 1973; Винниченко В. Щоденник, т. 1—2. Едмонтон—Нью-Йорк, 1980—83; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Українські кооператори: Історичні нариси. Львів, 1999. М.Ф. Дмитрієнко, О.В. Ясь.
греко-катол. семінаристів Австрійс. монархії. Літ.: Андрухович А. Віденське Barbareum. Iсторія королівської Генеральної греко-католицької семінарії при церкві св. Варвари у Відні з першого періоду її існування (1775—1784). В кн.: Греко-католицька духовна семінарія у Львові, ч. 1. Львів, 1935. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Барановський Анатолій Максимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
