БАРАНІВКА — місто Житомир. обл., райцентр. Розташов. на обох берегах р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра) при впадінні в неї р. Душнівка, за 24 км від залізничної ст. Радушне. Вперше згадується 1565 як село, що входило до Великого князівства Литовського. На поч. 17 ст. — в складі Полонської волості Волинського воєводства. Не раз піддавалася руйнуванню. Власники Б. в 17 ст. — князі Острозькі, Любомирські. Від 1786 Б. — волосний центр Новоград-Волин. пов. Волин. губ. Заснований тут 1802 фарфоровий з-д, який переходив од одного власника до ін., відомий далеко за межами України. 1923—62 та від 1966 райцентр. З 1938 — с-ще міськ. типу, од 2001 — місто. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 за часів гітлерівської окупації від 12 лип. 1941 по 3 січ. 1944 в Б. діяла підпільна орг-ція, в р-ні — партизан. загін.
Пам’ятники: Лесі Українці (1971), землякам, які загинули у Великій вітчизн. війні (1975), партизанці О.Сябрук (1975). Є.М. Скляренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАРАНІВКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
