БАРАН Степан (25.01.1879—04. 06.1953) — політ. та громад. діяч Галичини, публіцист, правознавець. Д-р права (1909), дійсний чл. НТШ. Н. в м-ку Крукеничі на Львівщині (нині село Мостиського р-ну Львів. обл.). 1913—39 чл. Укр. нац.-демократ. партії (див. Українське національно-демократичне об’єднання), чл. її Нар. к-ту, 1913—18 — його секретар. Чл. президії Головної української ради у Львові. У роки Першої світової війни — чл. Загальної української ради; представник Ради в дипломатичній місії на Балканах 1915; 1918—19 — Української національної ради ЗУНР і секретар земельних справ та опіки у Державному секретаріаті ЗУНР на чолі з К.Левицьким. 1928—39 — депутат Варшавського сейму. Протягом багатьох років був адвокатом на суд. політ. процесах, де обстоював інтереси українців у земельній та освіт. справах. Від 1944 жив у Німеччині. 1951—53 — голова виконкому Укр. нац. ради. Публіцистична діяльність у газетах «Діло», «Свобода» (гол. ред.), «Карпатські вісті» та ін. Автор праць про галицьке шкільництво, аграрні й церк. проблеми Зх. України. Осн. праці: «Статистика середнього шкільництва в Сх. Галичині в 1848— 1898 рр.» (1910), «Історія української адвокатури» (1934), «По неволі — визволення» (1940), «Митрополит Андрій Шептицький: Життя і діяльність» (1947), «Земельна справа в Галичині» (1948) та ін. П. у м. Мюнхен. Літ.: Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. Вінніпег, 1965. В.І. Горинь.
дагог, музейний працівник, археолог. Н. в с. Козел (нині смт Михайло-Коцюбинське). Навч. у Черніг. духовній семінарії. Закінчив Петерб. історико-філол. ін-т (1901). Працював у навч. закладах міст Олександрівськ (нині Запоріжжя), Варшава і Москва. 1918 переїхав до Чернігова. Викладав у Черніг. ін-ті нар. освіти. Брав участь у діяльності Черніг. наук. т-ва, водночас від 1927 завідував від. Черніг. істор. музею. 1934 звільнений з роботи за звинуваченням в ідеологічних ухилах. 1938 заарештований і засуджений до 8 років позбавлення волі за звинуваченням у «Музейній справі» в Україні 1938. 1939 Верховний Суд УРСР скасував цей вирок. Восени 1941 за окупації Чернігова гітлерівцями очолив від. к-ри та освіти міськ. управи. 1944 страчений на підставі вироку рад. військ. трибуналу. Досліджував археол. старожитності Чернігівщини. Учасник Мезинської (1932) та Поліської (1933) експедицій ВУАН. Автор низки статей з археології та краєзнавства, книг «Людвисарські вироби XVII—XVIII ст. у Чернігівському державному музеї» (1930), «Чернігів як об’єкт історично-краєзнавчих студій» (1931). Літ.: Мезенцева Г. Дослідники археології України. Чернігів, 1997. О.Б. Коваленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Баран Степан» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
