БАР — місто Він. обл., райцентр. Розташов. на р. Рів (прит. Пд. Бугу), за 6 км від залізничної ст. Бар. Нас. 19 тис. осіб (1998). Уперше згадується під назвою Ров 1425. Місто, що належало тоді шляхтичу Стогнєву Рею, 1452 татар. військо взяло приступом. Через півстоліття замок було від-
будовано і передано в управління воєводі Станіславу Одровонжу. 1537 польс. королева Бона Сфорца Арагонська (дружина Сигізмунда I) купила Ров у Одровонжів і перейменувала його на Б. (на честь свого родового міста-князівства Барі в Італії). 1538 жителям Б. надано податковий привілей на 16 років, а 1540 — магдебурзьке право. 1546 Б. став центром староства. Важливий прикордонний пункт, він уславився як один із центрів козац. організації (зокрема діяльністю барського старости Б.Претвича). Мав два магістрати (рус. і польс.). 1558 татари знову спалили місто. 1636 до Б. переніс свою резиденцію гетьман великий коронний С.Конецпольський, за наказом якого Г. де Боплан збудував кам. замок на місці дерев’яного. За часів національної революції 1648—1676 Б. не раз переходив з рук у руки (див., зокрема, Барська облога 1648). 1676 місто захопили турки, а з поверненням до складу Речі Посполитої 1699 він увійшов до зони відродження козацтва в Правобережній Україні. Повстанці С.Палія час від часу контролювали місто. Протягом 18 ст. Б. перебував у зоні поширення гайдамацького руху (1734 гайдамаки захопили місто). Тут 29 лют. 1768 була проголошена Барська конфедерація 1768, що дала поштовх Коліївщині та привід для 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795). У черв. 1768 війська рос. ген. П.Кречетникова приступом здобули замок, де зачинилися конфедерати. Після 2-го поділу Польщі 1793 Б. — у складі Російської імперії спочатку як м-ко Брацлавського намісництва, а від 1797 — Могилівського пов. Подільської губернії. До 1831 мав польс. монастирську шк., що робило Б. помітним центром польс. к-ри на Правобережжі. Протягом 19 — поч. 20 ст. Б. відомий на Поділлі своїм гончарним промислом. Значний відсоток городян складали євреї (1897 — 58 %). У 20 ст. Б. занепав (1897 було 10 500 мешканців, 1937 стало 5500). За часів української революції 1917—1921 тут пройшли бої з більшовиками Запорізького корпусу Армії УНР (у берез. 1919) та Укр. д-зії (влітку 1920). 1919 відбувся єврейс. погром. Райцентр від 1923 (спочатку Могилівської округи Подільської губ., а від 1932 — у складі Він. обл.). Статус
міста здобув 1938. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 за часів гітлерівської окупації од 16 лип. 1941 до 25 берез. 1944 тут існував осередок руху Опору. У Б. народився вітчизн. математик В.Буняківський. Архіт. пам’ятки: замок (залишки) 17 ст.; монастир Покрова Пресвятої Богородиці (кляштор кармелітів; 1701—1908); церква Успіння Богородиці (1757); костьол св. Анни (1811). Літ.: ІМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972; Подолинний А. Місто Бар: Путівник. Одеса, 1990; Історія рідного краю. Бар, 1992; Грушевський М.С. Барське староство: Історичні нариси (XV—XVIII). Львів, 1996. Д.С. Вирський.
Запорозької Січі. Наприкінці 1657 вперше в історії Запорожжя прийняв титул кошового гетьмана. Разом із полтав. полк. М.Пушкарем підняв повстання проти гетьмана І.Виговського. Після поразки від гетьман. військ під Полтавою 11—12(1—2) черв. 1658 Б. перебував під захистом бєлгородського воєводи кн. Г.Ромодановського у таборі в Прилуцькому полку. Під час переїзду під охороною Ромодановського в Київ до воєводи В.Шереметєва 3 верес. (24 серп.) 1658 був захоплений у м-ку Гоголів (нині село Броварського р-ну Київ. обл.) гетьман. військами. Страчений за наказом І.Виговського після 21(11) верес. 1658. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 10. К., 1998; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. К., 1998. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
