БАЛЬМЕН Антон Богданович де (1741—15(04).10.1790) — граф, військовик, ген.-поручик (1780). Син командира 2-го Моск. піх. полку Богдана де Бальмена, полеглого в рос.-швед. війні 1741. Приписаний 1751 до гвардії, 1758 — офіцер, 1762 — ад’ютант гетьмана К.Розумовського. Від зими 1768/69 — полковник, командир Ростовського карабінерного полку. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768—1774, в облозі й штурмі фортеці Бендери (нині місто в Молдові), подоланні Перекопської лінії, здобутті Кафи. 1774 — ген.-майор, переведений до Укр. армії. 1775 — учасник руйнування Запорозької Січі. 1776— 83 командував експедиційним загоном у Криму, домагався приєднання Кримського ханства до Рос. імперії, прийняв зречення останнього хана Шагін-Гірея. Був нагороджений орденами св. Анни 1-го ст. та св. Олександра Невського. З осені 1783 — нач. д-зії в Херсоні, від 1784 — дир. сухопутного шляхетського корпусу в Санкт-Петербурзі, орловський і курський ген.-губернатор. Учасник російсько-турецької війни 1787—1791. Від 1789 — у діючій армії на Дністрі, 1790 командував рос. військом на Кавказі. П. у м. Георгієвськ (нині місто Ставропольського краю, РФ). Літ.: С-въ Д. Бальмены-де. В кн.: Русский биографический словарь, т. 2. СПб., 1900; Кузьменко А. Друже незабутий... К., 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бальмен Антон Богданович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
