БАЛАБАН Ісая (світське ім’я — Іван; р. н. невід. — 1619, за ін. даними, 1620) — церк. і культ.-освіт. діяч. Походив із шляхетської родини Балабанів, небіж львів. єпископа Гедеона Балабана. Один із діячів Балабанівського літ.-видавничого гуртка в с. Стрятин (нині с. Стратин Рогатинського р-ну Івано-Франк. обл.) та с. Крилос. Архімандрит Унівського СвятоУспенського монастиря (1597). Був запрошений князем В.-К.Острозьким до м. Острог, призначений ігуменом Дерманського СвятоТроїцького монастиря (1606). Керував Острозькою друкарнею, яку перенесено 1603 до Дерманського Свято-Троїцького монастиря, а після 1605 повернуто до Острога. Брав участь у підготовці до видання пер. з грец. мови зб. Федора Авукара проти єретиків (1611), який так і не був виданий. У рукописі міститься похвала Б., складена від імені одного з учнів Острозької школи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЛАБАН ІСАЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
