БАЛАБАН Діонісій (чернече ім’я — Іларіон; р. н. невід. — (10)05. 1663) — церк. і політ. діяч, митрополит Київ. і Галицький. Походив з давнього шляхетського роду з Волині і Галичини. Навч. в Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія), був єпископом у Холмі (1650—52; нині м. Хелм, Польща), Луцьку (1655) і, нарешті, київ. митрополитом (1657—63). Його сан був підтверджений константиноп. патріархом (див. Константинопольський патріархат). Б. відстоював незалежність укр. правосл. церкви від зазіхань Рос. д-ви, рішуче відмовився прийняти митрополиче висвячення в Москві. Через це 1658 змушений був перенести свою резиденцію з Києва, де перебувала моск. військ. залога, до гетьман. столиці Чигирина. Його церк. діяльність припадає на важкі для Укр. козац. д-ви роки гетьманування І.Виговського та Ю.Хмельницького. Б. підтримував політику Виговського, брав участь у складанні Гадяцького договору 1658 з Польщею. 1663 постриг у ченці Ю.Хмельницького в Канівському монастирі. П. у м. Чигирин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЛАБАН ДІОНОСІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
