БАЙЕР (Bayer) Ґотліб-Зігфрід (в нім. літ. Теофіл Зигфрид; 06.01. 1694—10.02.1738) — нім. історик, філолог. Акад. Петерб. АН (1725). Н. в м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ) у сім’ї емігрантів з Угорщини. Батько Б. підробляв живописом. До 1709 навч. у колегії Фрідріха в класі відомого гуманіста Еґерса, а 1710—13 — у Кенігсберзькому ун-ті. 1714—17 багато мандрував Німеччиною, вивчав давні та сх. мови. 1715 захистив дис., присвячену трактуванню напису на хресті Ісуса Христа. 1717 отримав звання магістра у Лейпцигу. 1717—25 викладав в ун-ті Кенігсберга, працював проректором міськ. кафедральної школи. За рекомендацією математика, акад. Петерб. АН Х.Гольдбаха був запрошений до СанктПетербурга, де обійняв посаду кер. каф-ри старожитностей та сх. мов (лют. 1726) новоутвореної Петерб. АН. Осн. увагу приділяв вивченню сх. та давніх мов. Завідував академічною г-зією, 1732— 37 після від’їзду історика та археографа, акад. Петерб. АН Г.-Ф.Міллера до Сибіру редагував кілька випусків наук. час. «Sammlung russisсher Geschichte». Навч. майбутнього рос. імп. Петра II (1727— 30) антич. історії. Після смерті Петра II наближений до двору Анни Іванівни, був щирим прибічником Е.-І.Бірона. Б. заклав основи істор. науки в Росії. Окрім робіт з історії та філології Давнього світу, написав низку робіт з історії скіфів та сарматів. Буквально сприйняв повідомлення давньорус. літописів про запрошення варягів, висунув припущення про запозичення слов’янами к-ри та державності в норманів та герм. народів, тим самим заклав початки «норманської теорії» походження Русі (див. Норманська проблема). Не знаючи рос. мови, вивчав «Повість временних літ» у нім. перекладі. Заслугою його є те, що він був одним з перших, хто в дослідженнях історії Русі звернувся до вивчення
повідомлень давніх авторів, зокрема Геродота, Константина VII Багрянородного, джерел сканд. походження. У дослідженні історії сх. слов’ян Б. активно співробітничав з Ф.Прокоповичем. Частина їхнього листування збереглася. Через конфлікт із секретарем Петерб. АН І.-Д.Шумахером 1737 змушений був полишити посаду і планував повернутися до Пруссії. Раптово помер від застуди в С.-Петербурзі. Тв.: Ad Petrum II Augustum Imperatorem, cum insignia imperii sanctissimis caeremoniis Moscouae capesseret. Academia Petropolitana, 1728; Auszug der дltern Staatsgeschichte zum Gebrauch Petri II. Peterburg, 1728; О начатке и древних пребывалищах скифов. В кн.: Краткое описание Комментариев Академии наук. СПб., 1728; О местоположении Скифии, каково было в лета Геродотовы. Там само; Краткое описание всех случаев, касающихся Азова от создания сего города до возвращения онаго под российскую державу. СПб., 1738; География российская из Константина Порфирогенита, т. е. багрянородного или порфирородного. СПб., 1767; География российская и соседственных с Россиею областей около 947 году из книг северных писателей выбрана. СПб., 1767; Сочинение о варягах. СПб., 1767. Літ.: Пекарский П. История императорской Академии наук в Петербурге, т. 1. СПб., 1870; Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (XVIII — первая половина XIX в.). М., 1985. А.Г. Плахонін.
для побудови Макарівської дерев’яної церкви на Щекавиці. 5 листоп. 1889 відкрито нову, кам’яну церкву. Б. ц. має алею для почесних поховань видатних діячів науки, к-ри, освіти. На новому правосл. цвинтарі поховані, зокрема, М.Грушевський, В.Антонович, М.Старицький, М.Лисенко, Б.Грінченко, І.Нечуй-Левицький. На старому катол. цвинтарі — М.Понятовський (відомий польс. видавець), вчені Г.Бельке і Г.Фанберг, а на новому — польс.- укр. публіцисти А.Марцінковський, Ю.Висоцький, Е.Пржевуський, видавець Ю.Завадський. На старому кладовищі поряд із своїми рідними похована і Леся Українка. Літ.: Київ: Провідник. К., 1930; Проценко Л.А. Історія Київського некрополя. К., 1994; Її ж. Київський некрополь. К., 1995. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЙЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
