БАДЗЬО Юрій Васильович (н. 25.05.1936) — громад. і політ. діяч, публіцист, учасник нац.-демократ. руху в Україні від поч. 1960-х рр. (див. Дисидентський рух 1960—1980-х років в Україні). Н. в с. Копинівці (нині село Мукачівського р-ну Закарп. обл.) в багатодітній сел. родині. 1958 закін. філол. ф-т Ужгородського ун-ту. 1958—61 — учитель, дир. восьмирічної шк. на Мукачівщині, чл. бюро райкому ЛКСМУ. 1961— 64 — аспірант, 1964—65 — м. н. с. Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР. Кандидатську дис. «Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору» не захистив через переслідування. 1961— 64 — чл. Ради першого в Україні неформального об-ня нац.-демократ. напряму — Київ. клубу творчої молоді. За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політ. арештів під час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» у серп. 1965 звільнено з роботи та виключено з КПРС. Впродовж 1965—74 був безробітним, викл., коректором, ред., 1974—79 — вантажником. 1972—79 підготував працю «Право жити» про колоніальне становище України, рукопис якої (1400 с.) був викрадений з квартири. За антирад. пропаганду засуджено 12 груд. 1979 на 7 років ув’язнення (відбував у таборі ЖХ385/3-5 в с-щі Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 — заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Через відмову писати клопотання про звільнення вийшов на волю лише 9 груд. 1988. 1989—90 працював зав. від. Товариства української мови імені Т.Шевченка, 1990—92 — голова Нац. ради Демократ. партії України. В Ін-ті філософії НАН України — з черв. 1993 (ред.). Чл. Спілки письменників України (1996). Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999). Тв.: Відкритий лист: До Президії Верховної Ради Союзу РСР та Центрального Комітету КПРС. Нью-Йорк, 1980; Влада—опозиція—держава в Україні сьогодні. Думки проти течії. К., 1994; «Право жити: Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму». К., 1996. Літ.: Світлична Н. З живучого племені Дон Кіхота… Про людей українського опору. «Сучасність», 1983, № 10; Головко Т. Від дисидента до лідера партії. «Трибуна», 1991, № 4; Куценко Г. «Дякую за книжку і перо». «Зона», 1996, № 11; Кириченко С. «Хочеш працювати для України, сину?..». «ЛУ», 1999, 6 трав.; Гаврош О. Право жити. «Україна молода», 1999, 4 верес. Ю.Д. Зайцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бадзьо Юрій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
