БАГРЯНИЙ Іван Павлович (справжнє прізв. — Лозов’ягін; 02.10 (19.09).1906—25.08.1963) — укр. публіцист, письменник, політ. діяч. Н. в с. Куземин (нині село Охтирського р-ну Сум. обл.). Закінчив Краснопільську худож.керамічну шк., 1926—28 навч. у Київ. худож. ін-ті. Обіймав низку посад в різних орг-ціях, працював на шахтах Донбасу. Перший його вірш «У місто», за підписом «І.Багряний», надруковано в київ. ж. «Глобус» за 1926 (деякі дослідники вважають, що він видавав свої твори й раніше). Належав до літ. орг-ції письменників Києва «Майстерня революційного слова». 1927 виходить перша зб. поезій «До меж заказаних», 1929 — поема «Aве Maрія», відразу заборонена цензурою. 16 квіт. 1932 Б. заарештовано і після 11 місяців уз’язнення у Харків. «внутрішній тюрмі» засуджено на 5 років таборів і відправлено на заслання на Далекий Схід. Не побувши на волі й року, Б. знову заарештований. 1940 у зв’язку з тяжкою хворобою легенів був звільнений. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 за гітлерівської
окупації жив в Охтирці, працював ред. газ. «Голос Охтирщини». 1943 виїхав до Галичини, де взяв участь у створенні Української головної визвольної ради. Написав роман «Звіролови» (1944, перевид. 1946—47 під назвою «Тигролови»). Незабаром емігрував до Словаччини, потім Австрії та Німеччини (поселився в м-ку Новий Ульм). На еміграції займався громад.-політ. та журналістською діяльністю: засн. газ. «Українські вісті», ініціатор створення, а потім лідер Укр. революц.-демократ. партії, був обраний заст. і головою Укр. нац. ради, організатор і засн. Об-ня демократ. укр. молоді. Один із засн. об-ня укр. письменників «Мистецький український рух», а після припинення його діяльності вступив до ін. обня — «Слово». Також плідно працював як письменник; залишив низку визначних творів: романи «Сад Гетсиманський» (1950), «Буйний вітер» (1957), «Людина біжить над прірвою» (1965), повісті та ін. Нині осн. його худож. твори перевидано в Україні. Опубл. також публіцистичні розвідки — «Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе» (1997). Лауреат Держ. премії ім. Т.Шевченка (1992, посмертно). П. у м. Сант-Блазієн. Похований в м-ку Новий Ульм. На могилі встановлено пам’ятник. Літ.: Жулинський М. Іван Багряний. «Слово і час», 1991, № 10; Лавріненко Ю. Іван Багряний — політичний діяч і письменник. В кн.: Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст., т. 2. К., 1993; Світ Івана Багряного. За матеріалами обласної науково-практичної конференції. Чернігів, 1996; Сподарець М.П. Багряний — письменник і громадянин (До дев’яносторіччя з дня народження). К., 1996. Л.А. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Багряний Іван Павлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
