БАГНЕТ (запозичення з польс., від франц. baionette, утвореного від назви м. Байонна, що, за традицією, вважається місцем винайдення Б.) — колюча та ріжуча холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї і призначається для рукопашного бою. З’явився в серед. 17 ст. у Франції. Спочатку це був ніж (короткий спис), рукоятка якого встромлялася в дуло рушниці. Наприкінці 17 ст. з’являються Б. з трубкою замість рукоятки. Вона давала змогу настромляти Б. ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим Б. В Рос. д-ві 3-гранний Б. з трубкою прийняли на озброєння 1708 (наприкінці 19 ст. його замінив 4-гранний). У період між світ. війнами використовувалися гранчасті Б. (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та ін.), під час Другої світової війни застосовувалися також невід’ємні Б. (у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола). Відомі Б.ніж (кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки) та невід’ємний клинковий Б. (кріпиться до карабіна). Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАГНЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
