БАБУШКІН Іван Васильович (парт. псевд.: Микола Миколайович, Богдан та ін.; 03.01.1873— 18.01.1906) — професіональний революціонер, більшовик. Н. в с. Леденське Тотемського пов. Вологодської губ. (нині с-ще міськ. типу ім. Бабушкіна Вологодської обл., РФ) в сім’ї селянина-бідняка. Протягом 1887—91 працював учнем слюсаря в торпедній майстерні Кронштадтського порту, від літа 1891 — слюсарем Семяни-
ковського з-ду в Санкт-Петербурзі. 1894 вступив до марксистського гуртка, яким керував В.Ленін. 1895 брав активну участь у діяльності петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». В січ. 1896 заарештований і в лют. 1897 висланий до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У груд. 1897 виступив одним з ініціаторів створення катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», який під його кер-вом намагався поширити свій вплив на низку пром. центрів Донбасу, організував у селах навколо Катеринослава сільс. гуртки «Начало», «Зіронька», «Вперед», які були зв’язані з катериносл. «Союзом боротьби…». У жовт. 1898 очолив Катериносл. к-т Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1900 виступив одним з ініціаторів видання газ. «Южный рабочий», був агентом і кореспондентом «Искры». 1901 ув’язнений в Катериносл. в’язниці, звідки в лип. 1902 втік і емігрував до Лондона, де написав «Спогади» про революц. діяльність 1893—1900. Восени 1902 нелегально повернувся до Росії і продовжував революц. роботу. У січ. 1903 знову заарештований і засланий на 5 років до Верхоянська (нині місто Республіки Саха (Якутія), РФ). Звільнившись за амністією 1905, Б. брав активну участь у революції 1905—1907, входив до Читинського та Іркутського к-тів РСДРП. В січ. 1906 під час транспортування зброї повсталим на ст. Слюдянка (нині місто Іркутської обл., РФ) захоплений каральним загоном і без суду розстріляний на ст. Мисова (нині м. Бабушкін в Республіці Бурятії, РФ). Тв.: Воспоминания Ивана Васильевича Бабушкина (1893—1900). М., 1955. Літ.: Новоселов М.А. Иван Васильевич Бабушкин. 1873—1906. М., 1954; Рашев П., Яременко Е. Революционная деятельность И.В. Бабушкина на Украине. К., 1955. Ю.П. Лавров.
Б. більш розвинуті у пром. відношенні. Зв’язки України з Б. сягають середньовіччя, тоді була налагоджена торгівля Києва з м. Реґенсбурґ. Від 16 ст. укр. молодь навч. у вищих школах Б. Укр. козаки брали участь у 30-літній війні в армії курфюрста Максиміліана I Баварського (1573—1651). П.Орлик мав політ. зв’язки з курфюрстом Карлом VII Альбрехтом (1726— 45). У Мюнхені працювали видатні укр. митці — графік Г.Нарбут, худож. О.Мурашко, скульп. М.Паращук. Після Другої світової війни в Б. виникло найбільше скупчення укр. політ. еміграції: 1946 кількість українців у Б. досягала 100 тис. осіб. Згодом багато з них виїхало до США, Канади та ін. амер. країн. Нині українців найбільше мешкає у Мюнхені, де зосереджена їхня політ., громад., культ. діяльність. Особливо активізувалася вона в 1990-х рр., після возз’єднання Німеччини і проголошення України незалежною д-вою. Наприкінці 1990-х рр. у Мюнхені створено «Робочий форум України», який сприяє поглибленню укр.-нім. зв’язків у різних сферах сусп. життя. У Б. діють: Український вільний університет, Укр. тех. екон. ін-т, Богословська академія УАПЦ, НТШ, УВАН, укр. театри й хори, розвивається укр. преса.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бабушкін Іван Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
