АШКЕНАЗІ (Aszkenazy) Шимон (28.12.1866—22.06.1935) — польс. історик, дипломат. Н. у м. Завихост біля Сандомира. Навч. у Варшавському, Геттінгенському унтах, 1902—14 — проф. Львів. унту, з 1928 — почесний проф. Варшавського ун-ту, чл. Польс. акад. знань (1909), почесний чл. Польс. істор. т-ва (1924). 1920—23 — представник Польщі в Лізі Націй. За політ. поглядами був близький до Ю.Пілсудського. Спеціалізувався в галузі політ. історії Польщі 19—20 ст. (залишаючи осторонь екон. проблеми): «Князь Юзеф Понятовський» (1905), «Росія — Польща. 1815—1830» (1929) та ін. Вів гостру полеміку з представниками краківської істор. школи, боровся з їх песимізмом у поглядах на історію Польщі, засуджував політ. угодовство. Пробуджував незалежницькі настрої серед польс. сусп-ва. Виступав за приєднання Східної Галичини до Польщі, проти держ. незалежності України. Творець львів. шк. польс. істориків — «школи Ашкеназі», з якої вийшло кілька відомих учених: Н.Гонсяровська-Грабовська, В.Конопчинський, М.Кукель, Я.Рутковський, М.Сокольницький та ін. Тв.: Rosja — Polska. 1815—1830. Lwуw — Warszawa, 1907; Napoleon a Polska, t. 1—3. Warszawa—Krakуw, 1918— 19; Ksi№їк Jуzef Poniatowski, 1763—1813, wyd. 4. Warszawa, 1922; Lukasiсski, t. 1— 2. Warszawa, 1929. Літ.: Dutkiewicz J. Sz.Aszkenazy i jego szkoza. Warszawa, 1958; Barycz H. Na przeіomie dwуch stuleci. Wrocіaw, 1977; Zahorski A. Szymon Aszkenazy. В кн.: Historycy warszawscy ostatnich dwуch stuleci. Warszawa, 1986. І.Т. Лісевич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АШКЕНАЗІ ШИМОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
