AФГАНСЬКА ВІЙНА 1979— 1989 — одна з регіональних «гарячих точок» часів «холодної війни». Велася рад. військами проти афг. моджахедів, які намагалися скинути прорад. режим у країні. Причиною війни стало іноз. втручання в афг. внутрішньополіт. кризу, що була наслідком боротьби за владу між місц. традиціоналістами та модерністами. 1973, після позбавлення влади короля Захір Шаха, Афганістан проголошено республікою, першим президентом якої став Мухаммед Дауд. Військ. заколот 27 квіт. 1978 поставив при владі в Афганістані Нар.-демократ. партію, програмні положення якої передбачали модернізацію фактично середньовічного сусп-ва. Це спричинило початок громадян. війни, в яку з огляду на геополіт. міркування — недопущення посилення впливу США в Центр. Азії та захист рад. середньоазіат. республік — під приводом надання інтернаціональної допомоги втрутився СРСР. Введення рад. військ на тер. Афганістану почалося на підставі постанови політбюро ЦК КПРС, без формального рішення щодо цього ВР СРСР. Обмежений контингент рад. військ в Афганістані становив 100 тис. військових. Протягом 1980—88 допомога країн Заходу моджахедам склала 8,5 млрд дол., половину з яких надали США. Зміни в зовн. політиці рад. кер-ва після 1985 сприяли процесу політ. врегулювання ситуації в Афганістані. 14 квіт. 1988 СРСР, США, Пакистан та Афганістан підписали Женевські угоди про поетапне мирне вирішення афг. проблеми. Рад. уряд зобов’язався від 15 трав. 1988 до 15 лют. 1989 вивести усі війська з Афганістану. Заг. втрати особового складу рад. військ становили: загинуло — 13 833, поранено — 49 984, полонено — 312, інтерновано — 18 осіб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «AФГАНСЬКА ВІЙНА 1979— 1989» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
