АУЛІХ Вітольд Вітольдович (26.01.1928—21.11.1994) — укр. археолог, дослідник пам’яток слов’ян та княжої доби Прикарпаття і Волині. Закінчив Львів. ун-т (1950). Від 1953 — в Ін-ті сусп. наук АН УРСР (нині Ін-т українознавства НАН України). 1960 захистив канд. дисертацію. 1956—64 дослідив Зимнівське городище (див. Зимне) поблизу м. Володимир-Волинський; результати опубл. 1972 у монографії «Зимнівське городище — слов’янська пам’ятка 6—7 ст. н. е. в Західній Волині». Від 1969 досліджував Галич (давній). Автор бл. 100 наук. праць, у т. ч. співавтор колективних монографій «Населення Прикарпаття і Волині за доби розкладу первіснообщинного ладу та в давньоруський час» (1976), «Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині ранньослов’янського і давньоруського періодів» (1982), «Археология Украинской ССР. Т. 3. Раннеславянский и древнерусский периоды» (1986), «Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды)» (1990). П. у м. Львів. Літ.: Петегирич В., Оприск В. Життєвий шлях і наукова творчість Вітольда Ауліха (до 70-річчя від дня народження). В кн.: Постаті української археології. Львів, 1998. В.М. Петегирич.
бу РВР Укр. рад. армії, в січ. — лют. 1919 команд. групою військ харків. напряму, в черв. — жовт. 1919 — чл. РВР 8-ї армії. 1920— 21 — нач. розвідуправління польового штабу РВР. Після завершення громадян. війни деякий час працював у хім. пром-сті, від 1921 до 1925 перебував на дипломатичній роботі в Німеччині й Австрії. 1925—26 — голова Вищої ради нар. г-ва УСРР. 1927 як активного учасника троцькістської опозиції виключено з ВКП(б), у трав. 1929 заарештовано, до 1932 перебував на засланні в Казахстані, після звільнення проживав в Орлі, завідував хім. від-ням Санітарно-бактеріологічного ін-ту. У січ. 1933 знову заарештовано, вислано на 3 роки до м. Астрахань (нині місто в РФ). За свідченням сина, скінчив життя самогубством.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ауліх Вітольд Вітольдович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
