АРХІМАНДРИТ (з грец. ЬсчймбндсЯфзт — старший над паствою) — у правосл. церкві (див. Православ’я) найвищий сан і титул ченця, ігумена (настоятеля) чол. монастиря. Вперше згаданий в актах Ефеського собору 431 (див. Собори вселенські). Константинопольський собор 448 мав серед делегатів чимало А. Цей титул згадують візант. імператори Зенон у 482 в «Епотіконі» і Юстиніан I. Спершу титул А. вживався на позначення керівника усіх монастирів єпархії, обраного з-поміж місц. ігуменів, згодом — як почесний сан для керівників найславетніших монастирів. На Русі вперше титул А. зустрічається бл. 1174. Ним іменується Полікарп — ігумен Києво-Печерського монастиря (див. Києво-Печерська лавра). Згодом титул А. став надаватися ректорам семінарій, главам духовних місій, греко-катол. чернечих орденів (чинів). А. обирається довічно, має митру і берло (знак реліг. влади — палиця з коштовним камінням і різьбою).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРХІМАНДРИТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
