АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УКРАЇНИ (АК) — спеціалізовані наук. інституції, що займаються практичними, теор. і методичними проблемами археографії. Свого часу в Україні діяли такі АК: Тимчасова комісія для розбору давніх актів (у літ., за традицією, іменується — Київська археографічна комісія) — перша заг.-укр. інституція з виявлення, вивчення й публікації джерел з історії України. Вона стала осередком консолідації укр. істориків Наддніпрянської України. Ств. 1843 при канцелярії київ., подільського і волин. генерал-губернатора для збирання й публікації документальних матеріалів. Комісія розшукувала документи в архівах місц. суд.-адм. установ, магістра-
тів, монастирів, у приватних осіб. Зібрані документи створили ядро Київ. центр. архіву давніх актів (1852). У серійних багатотомних вид. — «Памятники» в 4-х т. (1845—59; 2-ге вид.: 1897—98), «Архив Юго-Западной России» у 35-ти т. (1859—1914) та ін. зб. — комісія опублікувала значний масив документальних матеріалів і пам’яток з історико-культ. спадщини України 14—18 ст., що створили джерельний фундамент істор. досліджень 2-ї пол. 19— 20 ст. Едиційна методика, розроблена членами комісії, орг. структура та осн. напрями її діяльності справили значний вплив на формування вітчизн. археогр. практики впродовж наступного півтора століття. У роботі АК брали участь відомі вчені — М.Владимирський-Буданов, М.Довнар-Запольський, М.Іванишев, В.Іконников, І.Каманін, М.Костомаров, О.Лазаревський, О.Левицький та ін. 1921 комісія влилася до Археографічної комісії ВУАН; Археографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Ств. 1896 за ініціативи та на чолі з М.Грушевським (заст. — І.Франко). Чл. АК НТШ були К.Левицький, О.Колесса, С.СмальСтоцький, К.Студинський, С.Томашівський, С.Джиджора, М.Кордуба. Згодом членами АК стали В.Антонович, Д.Багалій, В.Я.Гнатюк, І.Каманін, В.Липинський, М.П.Василенко та ін. Започаткувала серійні вид. «Жерела до історії України-Руси» (11 т.) та «Пам’ятки українсько-руської мови та літератури» (8 т.). Після Першої світової війни та поразки нац.демократ. революції в Галичині (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918) АК НТШ фактично припиняє діяльність і багато її чл. на чолі з М.Грушевським включаються в організацію АК ВУАН; Археографічна комісія ВУАН. Ств. на межі 1918—19 як Постійна комісія з розгляду давніх актів для видання пам’яток мови, письменства та історії у складі історико-філол. від. УАН. Остаточно конституювалася 1921, об’єднавшись з Київ. археогр. комісією для розбору давніх актів. На чолі комісії стояли провідні вчені Д.Багалій (1918—19), В.Іконников (1921—23), М.Грушевський (1924— 31). Організаторами наук.-археогр. праці АК були також О.Левицький, М.П.Василенко, В.Модзалевський, О.Грушевський, С.Мас-
лов, К.Лазаревська, В.Романовський, М.Довнар-Запольський, Й.Гермайзе, В.Перетц та ін. Форми, типи, концепція видання джерел, методики в цілому базувалися на досвіді попередніх АК. Передбачалося продовжити видання «Архива Юго-Западной России» під назвою «Архів України». Едиційний доробок АК ВУАН складає 15 т. неперіодичних та серійних вид. — «Український архів» та «Український археографічний збірник», «Пам’ятки українського письменства». Комісія розробила перші в укр. археографії узагальнюючі методичні принципи видання джерел (1926). З поч. 1930-х рр. замість корпусних вид. з давньої і нової історії та к-ри України у планах АК ВУАН провідне місце посідають тематичні публікації з історії соціально-екон. розвитку, «класової боротьби» та «соціалістичного будівництва»; Археографічна комісія Центрархіву УСРР — див. Археографічна комісія Центрального архівного управління УСРР (АК ЦАУ). Ств. 1928 на чолі з М.Рубачем на противагу академічній АК для спрямування археогр. роботи архівів у «належному» політ. руслі. Важливим методичним доробком АК ЦАУ є розробка правил видання документів В.Романовським, М.Горбанем, В.Веретенниковим, П.Біликом (1929—31), методики описування актових книг (В.Романовський) та діловодних документів (В.Веретенников), розробка першої всеукр. програми створення серії археогр. довідників про склад і зміст усіх матеріалів, що входили до Єдиного державного архівного фонду України (1929); Археографічна комісія АН УРСР. Ств. на базі Ін-ту історії АН УРСР 1969 на чолі з акад. А.Скабою як міжвідомчий координаційний центр у справі вид. документальних джерел. Об’єднала представників академічних, архів. установ, ун-тів. До складу Бюро АК АН УРСР входили К.Гуслистий, Ф.Шевченко, А.Шевелєв, В.Стрельський, О.Мітюков. Розроблено перспективний видавничий план АК (включав понад 40 т. документальних публікацій, 1972); були підготовлені до друку два вип. щорічника «Археографія України». АК АН УРСР, не опублікувавши фактично жодного із запланованих вид., невдовзі припинила свою діяльність; Археографічна комісія АН УРСР (від 1994 — НАН України). Від-
новлена постановою Президії АН УРСР 5 жовт. 1987 у поновленому складі. Очолив АК чл.-кор. АН УРСР П.Сохань. На відроджену інституцію було покладено наук.-координаційне та методичне забезпечення археогр. роботи в Україні. Створення постійної штатної групи АК при Ін-ті історії АН УРСР із від-нями у Львові й Дніпропетровську (1989) дало можливість розгорнути широкомасштабну діяльність. Вирішальне значення мала організована АК перша Всеукр. нарада «Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку» (груд. 1988), що поклала початок консолідації археографів, архівістів, джерелознавців в Україні та розробці чіткої концепції видання писемної історико-культ. спадщини України. Під егідою АК були проведені на заг.-укр. рівні конференції, наради, круглі столи (1990, 1991, 1992, 1995). АК розробила масштабний перспективний план видання документальних джерел і пам’яток, видає друкований орган — «Український археографічний щорічник». На базі АК створено Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України. У рамках видавничої програми АК та Ін-ту укр. археографії та джерелознавства вже побачило світ понад 300 видань. Літ.: Левицкий О.И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних актов (1843—1893). К., 1893; Журба О.І. Київська археографічна комісія 1843—1921: Нарис історії і діяльності. К., 1993; Едиційна археографія в Україні у XIX—XX ст.: Плани, проекти, програми видань, вип. 1. К., 1993; Археографічна комісія та Інститут української археографії Академії наук України. 1988—1993. К., 1993; Боряк Г.В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр «Археографічна Україніка»: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. К., 1995; Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії (Київ—Седнів, 18—21 жовт. 1993 р.). К., 1997; Український археографічний щорічник, вип. 1—4. К., 1992—99. Г.В. Боряк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УКРАЇНИ (АК)» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
