АРТІЛЬ — об’єднання фізичних осіб для досягнення спільної госп. мети. Назва походить від тюркського «орта» — община. Гол. ознакою «класичної» А. є рівноправність її членів, які беруть участь у спільному вир-ві й розподілі прибутків, нарівні несуть тягар збитків. Витоки артільних традицій існували в землеробстві й скотарстві в різних формах (супряга, толока), але насправді с.-г. общини не були «класичними» А., оскільки в них був відсутній принцип добровільності. Характерними для України були: чумацькі валки, риболовецькі ватаги, об’єднання запороз. звіроловів, лоцманів на Дніпровських порогах, косарів (круги), крим. солепромислові об’єднання, а також об’єднання жебраків та лірників. З розвитком капіталіст. відносин побутові госп. об’єднання втрачають своє значення, незважаючи на штучні спроби їх відродити (М.В.Левитський на Херсонщині; діяльність Полтав. земства). Натомість починають утворюватись А. пром., споживчі, кредитні, страхові. Літ.: Калачов Н. Артели в древней и нынешней России. СПб., 1864; Исаев А. Артели в России, вып. 2. СПб., 1873; Меркулов В.В. Сельскохозяйственные товарищества и артели. Пг., 1919. О.Л. Вільшанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРТІЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
