АРИСТОКРАТІЯ (від грец. Tсйуфпт — кращий, ‚сЬфпт — влада, сила, у буквальному розумінні — влада найкращих) — 1) форма держ. ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті; 2) спадкова знать, вищий стан, привілейована соціальна група, верства або прошарок традиційного сусп-ва з особливим статусом, котрий має виняткові права, переваги та можливості порівняно з ін. соціальними групами, верствами, прошарками; 3) панівна верхівка сучасного
сусп-ва (переважно в негативному сенсі). Термін «аристократія» для позначення певного типу держ. ладу вперше застосували давньогрец. філософи Платон і Арістотель. Арістотель, зокрема, розглядав А. як одну з трьох «правильних» форм будови держави (поряд з монархією (див. Монархізм) і політією). В антич. політ. теорії правління А. вважалося найкращим, найкомпетентнішим і безкорисливим. Як соціальна спільнота А. з’являється в антич. сусп-ві. У станових (див. Стани) сусп-вах доби середньовіччя та ранньомодерних часів (Новий час) А. відігравала провідну роль. Протягом 17 — поч. 20 ст. у ході соціальної реструктуризації зх. сусп-ва — переходу від середньовічних станових монархій до модерних націй і нац. д-в традиційна А. розчинилася в індустріальному суспільстві. Тоді ж відбулася руйнація традицій соціальної спадкоємності та духовного наступництва, які побутували в добу середньовіччя й слугували своєрідним механізмом відтворення старої А. Натомість постали нові соціальні ієрархії, зокрема еліта, що певною мірою наслідувала зовн. атрибути традиційної А. (стиль, манера поведінки, деякі ціннісні орієнтири та ін.). Проблеми А. та її ролі у сусп. житті порушувалися у працях Ф.Ніцше, М.Бердяєва, Х.Ортеги-і-Гассета та багатьох ін. учених і мислителів. Щодо політ. еліт сучасного сусп-ва термін «аристократія» застосовується здебільшого у негативному сенсі, за винятком концепцій класичного консерватизму та неоконсерватизму. Похідне поняття від терміна «аристократія» — «аристократизм» вживається для позначення: 1) сукупності рис, притаманних знаті у широкому сенсі, зокрема властивих аристократам манер поведінки, витонченості, вишуканості смаку, звичок, естетизму та ін.; 2) особливого типу духовності та стилю життя. Поняття А. широко побутувало в укр. історіографії 19 — 1-ї третини 20 ст. Спершу переважно у негативному сенсі в межах дихотомічного протиставлення «народ» — «аристократія» у студіях істориків народницького напряму. Зокрема, М.Костомаров застосовує термін «аристократизм» для позначення негативного, руйнівного чинника істор. процесу, який призвів до розпаду Речі Посполи-
тої. З поширенням державницького напряму в нац. історіографії 1920—30-х рр., зокрема в студіях В.Липинського, термін «аристократія» використовується переважно в позитивному розумінні, наближеному до його первинного значення. У рад. історіографії поняття А. застосовувалося у ретроспективному контексті. В сучасних наук.-істор. студіях і публіцистиці термін «аристократія» часто вживається як синонім терміна «еліта». Літ.: Костомаров Н.И. Две русские народности. «Основа», 1861, № 3; Його ж. Последние годы Речи Посполитой. «Вестник Европы», 1869, № 2— 12; Аристотель. Политика. М., 1911; Ашин Г.К. Современные теории элиты: Критический очерк. М., 1985; Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори. К., 1994; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XVI до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Липинський В.К. Твори. Архів. Студії, т. 6, кн. 1. К., 1995; Консерватизм: Антологія. К., 1998; Оглоблин-Мезько О. Люди Старої України та інші праці. Острог—Нью-Йорк, 2000. О.В. Ясь.
торський характер шкільництва, контрольованого світськими соборами, прогресивні статути навч. закладів, дух віротерпимості сприяли поширенню А. Літ.: Левицкий О. Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси. «Киевская старина», 1882, № 5; Сумцов Н. Иоанникий Галятовский. Там само, 1884, № 4; Яковенко Н. Просвещение, школа и педагогическая мысль на Украине. В кн.: Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. М., 1989; Нічик В. Юрій Немирич та його ідеї. «Слово», 1991, ч. 8; Стельмашова А. Аріанство в давній Україні.«Пам’яткиУкраїни»,1993, №1— 6; Грушевський М.С. Історія УкраїниРуси, т. 6. К., 1995. А.І. Стельмашова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРИСТОКРАТІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
