АПОКРИФИ (Pрь‚схцпт — таємний, прихований) — реліг. твори, близькі за жанром до біблійних (див. Біблія), але які не увійшли до канону — Святого Письма. А. оповідають про події, які у Святому Письмі згадані побіжно. Первісно церква не забороняла А. На їхній основі створювалися перекази й легенди, які доповнювали Святе Письмо. Єретичні секти, з метою надати А. авторитету, приписували їхнє авторство пророкам, апостолам, отцям Церкви. В Україну А. прийшли в 11—12 ст. з Візантії і Болгарії з перекладною християн. літ., поширювалися у списках, в усній формі та церк. малярстві. В 16—17 ст. доповнювалися перекладами й переказами зх.-європ. походження. А. поділяють на кілька груп — старозавітні (про створення світу, Адама та Єву, про Ноя, Мойсея, Соломона тощо); новозавітні (про дитинство Ісуса Христа, суд над Спасителем, хресні муки, прихід до пекла, «кінець світу», про Богородицю й апостолів).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АПОКРИФИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
