АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА — галузь істор. науки (а в більш вузькому значенні — теоретикометодологічний підхід в істор. науці), для якої гол. об’єктом дослідження є людина, зокрема її істор. та етнічні типи, а не окремі істор. події та процеси. Для А.і. властиве цілісне розуміння суспва як єдності екон. структури, соціальної організації та к-ри, тобто «всієї сукупності соціальних відносин». Одним із найважливіших напрямів А.і. сьогодні є історія людської ментальності (див. Анналів школа) — пануючих у сусп-ві установок свідомості, системи образів та уявлень. Дослідження ментальності дає можливість пояснити складний взаємозв’язок духовного і соціального розвитку, причини як типових істор. фактів, так і унікальних подій-казусів (Ж. Ле Гофф, Ж.Дюбі, А.Гуревич). Такий підхід привів до формування концепції «двох історичних реальностей» — реальності «як такої» та «уявлень про себе», які ця реальність створює у людей конкретної епохи. Антропологічний істор. підхід є одним із методологічних напрямів постмодернізму в історичній науці, він набув поширення в медієвістських дослідженнях. В останні роки ідеї, наук. інструментарій і підходи А.і. використовуються також дослідниками античності, Нового часу та сучасності. Літ.: Гуревич А. Историческая наука и историческая антропология. «Вопросы философии», 1988, № 2; Барг М. О роли человеческой субъективности в истории. «История СССР», 1989, № 3; Medievalia ucrainica: ментальність та історія ідей. К., 1992. К.Ю. Галушко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»