АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ — печерний монастир св. Богородиці 11— 19 ст. в Чернігові. Заснований 1069 Антонієм Печерським на пд.-зх. околиці Чернігова (урочище Болдині гори). Другий за віком (після Києво-Печерського) печерний монастир Київської Русі. В 11—13 ст. складався з низки підземних комплексів, розташов. на обох схилах яру, та наземних (Іллінська церква та ін.). Досліджено понад 340 м підземних ходів та приміщень (понад 3300 м3), виритих на глибині до 12 м від поверхні. В 17—19 ст. побудовано церкви Феодосія Тотемського та Антонія Печерського; на верхньому ярусі — каплиця з похованнями
ється його печера. Вернувшись наприкінці 40-х рр. 11 ст. на Русь, усамітнився в невеликій печері на березі Дніпра. Згодом, коли довкола нього згуртувалося чимало ченців, настановив їхнім ігуменом Варлаама і знову усамітнився. Невдовзі повернувся до Києво-Печерського монастиря, однак внаслідок конфлікту з кн. Ізяславом Ярославичем перебрався навесні 1069 до Чернігова, заснувавши там новий печерний монастир. Пізніше вернувся до Києва. Взяв участь у закладенні кам’яного Успенського собору Києво-Печерського монастиря 1073. Свій життєвий шлях закінчив в одному зі скитів Києво-Печер. монастиря. Канонізований правосл. церквою як преподобний на межі 13—14 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
