АННАЛІВ ШКОЛА — один з провідних дослідницьких напрямів у сучасній істор. науці. Назва напряму є умовною, походить від назви ж. «Аннали економічної та соціальної історії» (Annales d’histoire еconomique et sociale, 1939— 1941; 1945—1946 — Annales d’histoire sociale; 1942—1944 — Melanges d’histoire sociale; з 1946 — «Аннали: Економіка — Суспільство — Цивілізація», сучасна назва: «Аннали. Історія, соціальні науки»), заснованого 1929 М.Блоком і Л.Февром. У розвиткові А.ш. розрізняють кілька етапів, кожен з яких асоціюють з «поколінням» її розробників. Зародження напряму проходило під впливом широкої критики позитивізму в історичній науці, розвитку соціологічних методів та структуралізму в суспільствознавчих дослідженнях. А.Берр на ру-
92 АНОМІЯ
бежі 19 та 20 ст. висунув ідею «культурно-історичного синтезу», наголосив на необхідності зближення історії з ін. галузями знань. Вважаючи головною вадою марксизму в історичній науці те, що той недооцінював вплив свідомості на розвиток сусп-ва, А.Берр, М.Блок і Л.Февр ініціювали становлення нових напрямів істор. розвідок. Серед гол. внесків представників першого покоління А.ш. — широке запровадження в історико-антропологічні дослідження категорії ментальність. Л.Февр значну увагу приділяв історико-екон. аналізові, вивчаючи взаємозв’язок між геогр. та соціальними факторами розвитку людства. Нові ідеї були підхоплені другим поколінням А.ш. Ф.Бродель слідом за А.Берром запропонував т. зв. тотальний підхід до історії. Він розробив уявлення про тернарну систему «культура—соціум— економіка», що дало змогу вдало поєднати формаційну та цивілізаційну теорії, структурував істор. час на довготривалий (історія цивілізацій), середньотривалий (в межах соціально-екон. формації) та короткотривалий (час політ. історії), що дало можливість залучати до аналізу як історію подій, так і біографістику. Третє покоління А.ш. (Ж.Дюбі, Ж. Ле Гофф та ін.) вирізняється особливою зацікавленістю питаннями колективної та індивідуальної свідомості в історії, що пов’язано з тогочасним впливом антропологічного структуралізму та постмодернізму в істор. науці. З наближенням 70-річного ювілею ж. «Аннали» серед істориків А.ш. розгорнулася широка дискусія про подальші напрями роботи, в ході якої сформувалося четверте покоління А.ш. (А.Буро, Р.Шарт’є та ін.), яке в 1990-ті рр. висунуло ідею т. зв. спец. історії ментальностей. Вона досліджує вплив колективної свідомості на індивідуальну. Одночасно наголошується на необхідності повернення до тернарної моделі «глобальної історії» Ф.Броделя. Особливістю А.ш. є відсутність догматизації форм і методів істор. пізнання, заклик до творчої розкутості в осмисленні істор. процесу. Під впливом А.ш. сформувалися такі напрями істор. досліджень, як «нова наукова історія», «нова економічна історія», «нова соціальна історія», кліометрія, «психоісторія», мікроісторія,
неомарксистська історія, нарративістика та постмодернізм в історичній науці. Знайомство рад. істориків, у т. ч. й українських, з ідеями А.ш. розпочалося у 1930-ті рр., але до 1970-х рр. увага приділялася лише конкретним працям окремих її представників. Комплексне висвітлення напрацювань А.ш. започатковане М.Соколовою та Ю.Афанасьєвим на рубежі 1970— 80-х рр. Від 1980-х рр. ідеї А.ш. поширював А.Гуревич, який 1989 разом з Ю.Безсмертним започаткував в СРСР вид. щорічника «Одиссей. Человек в истории». В останнє десятиріччя ідеї А.ш. набули поширення в Україні. Здійснюються окремі спроби пер. праць представників А.ш. укр. мовою. Од 1992 кілька разів видавався зб. «Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей» (т. I—V). Літ.: Соколова М.Н. Современная французская историография. Основные тенденции в объяснении исторического процесса. М., 1979; Афанасьев Ю.Н. Историзм против эклектики: Французская историческая школа «Анналов» в современной буржуазной историографии. М., 1980; Le Goff I. La nouvelle histoire, 1988; Burke P. The French historical revolution. Cambrige, 1990; Бессмертный Ю.Л. «Анналы»: переломный этап? «Одиссей. 1991», 1991; Дюби Ж. Развитие исторических идей во Франции после 1950 г. Там само, 1991; Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа «Анналов». М., 1993; Споры о главном: Дискуссии о настоящем, прошлом и будущем исторической науки вокруг французской школы «Анналов». М., 1993; Таран Л.В. Историческая мысль Франции и России. К., 1994; Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ століття. Львів, 2001. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АННАЛІВ ШКОЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
