АНДРІЯШИК Роман Васильович (09.05.1933—02.10.2000) — укр. письменник і журналіст. Н. в с. Королівка (нині село Борщівського р-ну Терноп. обл.) у сел. родині. По закінченні серед. шк. служив у Рад. армії. Закінчив заочно ф-т журналістики Львів. ун-ту. Перебував на журналістській та видавничій роботі. Почав друкуватися 1957. Після виходу в світ першого роману «Люди зі страху» (1966) став чл. Спілки письменників СРСР. Темі трагічної долі зх.-укр. молоді присвятив і наступний роман «Полтва» (опубл. в ж. «Прапор», 1969, № 8—9), який викликав низку розгромних статей у пресі. Автору заборонили друкуватися, творчість його замовчувалася. Ізоляція А. тривала до 1976, але й опісля її зняття атмосфера навколо творчості письменника залишалася напруженою. Автор романів «Додому нема вороття» (1976), «Кровна справа» (1978), «Сад без листопаду» (1980), «Думна дорога» (2-й варіант роману «Полтва», 1982), «Сторонець» (1992, про Ю.Федьковича), п’єс «В кінці престолу» (1994), «Велика гра» — про патріарха Володимира (Романюка). Під час пожежі в будинку А. в рідному селі згоріли завершений рукопис роману «Камінний хрест» — про В.Стефаника та незакінчений роман «Мойсей» — про І.Франка. Лауреат держ. премії ім. Т.Шевченка (1998). П. у м. Київ. Тв.: Рос. пер. — К дому возврата нет. М., 1971; Кровное дело. М., 1980; Додому нема вороття. Люди зі страху. К., 1983; Сад без листопаду. К., 1984. Літ.: Покальчук Ю. Жить без репетиций. «Радуга», 1982, № 12; Беляєв В. Про книгу Романа Андріяшика. В кн.: Андріяшик Р. Додому нема вороття. Люди зі страху. К., 1983; Воловець Л. Дорогою страждань. «Жовтень», 1983, № 6; Слабошпицький М. На крутих перевалах історії. «Дніпро», 1983, № 5; Письменники України. Дніпропетровськ, 1996; Верстюк О. Україна в наративній перспективі. «Слово і час», 1998, № 8. Г.П. Герасимова.
на II Комніна, син севастократора Ісаака та Ірини Володарівни (доньки перемишльського кн. Володаря Ростиславича). Відомий авантюрист та заколотник. У пошуках союзника в боротьбі з імп. Мануїлом I Комніним перебував 1163—65 у Галичі (давньому) при дворі свого брата в перших Ярослава Володимировича Осмомисла. Мануїл I, сполоханий можливим союзом Галицького князівства, Угорщини та половців з внутр. опозицією, змушений був вдатися до значних поступок. 1165 в Галич прибуло візант. посольство на чолі з двома митрополитами. Ярослав уклав угоду з греками, розірвавши союз з Угорщиною, а А. I став правителем пров. Кілікія (нині тер. Туреччини). Разом з ним до Візантії вирушило галицьке посольство на чолі з єпископом Кузьмою. 1182 А. I підняв повстання проти імп. Алексія II Комніна, захопив Константинополь. За його наказом Алексія II разом з його сім’єю було вбито, розпочалися масові репресії. А. I провів низку адм. та екон. реформ, сприяв розвиткові мист-в. Невдоволена реформами аристократія, скориставшися норманською агресією у Пд. Італії, скинула А. I (його було страчено).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Андріяшик Роман Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
