АНДРІЄВСЬКИЙ Дмитро (27.09. 1893—30.08.1976) — політ. діяч та ідеолог укр. націоналізму, публіцист. За фахом інженер. Н. в с. Будки (нині село Зіньківського р-ну Полтав. обл.). 1919—20 працював у складі дипломатичної місії Української Народної Республіки у Швеції; 1921 — консул УНР у Швейцарії. Від 1922 жив у Брюсселі (Бельгія). Очолював Укр. нац. раду у Бельгії та Європ. об’єднання укр. орг-цій у Брюсселі. Співпрацював у журналах «Національна думка», «Розбудова нації». У листоп. 1927 обраний до складу Проводу укр. націоналістів (ПУН). Учасник (1929) установчого конгресу Організації українських націоналістів, після якого очолив політ. реферантуру ПУН, референт зовн. політики ОУН. Прихильник співпраці ОУН з ін. укр. політ. силами. Після розколу ОУН в 1940 — один із лідерів орг-ції під проводом А.Мельника. 1944 ув’язнений нім. владою у концтабір в Бреці (за ін. даними, в Оранієнбурзі). Від 1948 — чл. Укр. нац. ради та її виконавчого органу. Один із перших ідеологів укр. націоналізму. Автор численних ст. з питань ідеології та укр. міжнар. політики — «Наша позиція», «Шлях розбудови», «Російський колоніалізм і совєтська імперія» та ін. П. у м. Дорнштадт, за ін. даними — в Мюнхені (ФРН). Літ.: Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1929—1941 рр. К., 1998. В.І. Прилуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНДРІЄВСЬКИЙ ДМИТРО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
