АЛЬДИНИ — стародруки, названі ім’ям італ. видавця Альда Пія Мануція (1449—1515). Видавалися у його друкарні у Венеції, згодом у Болоньї та Римі, відзначалися поліграфічною довершеністю та високим наук. рівнем підготовки антич. текстів. 1500 А.Мануцій створив у Венеції «Нову Академію», покликану згуртувати вчених-гуманістів, філологів, істориків, знавців класичних мов з європ. країн навколо ідеї відродження античності, з метою перекладати, коментувати й редагувати грец. рукописи. Справу батька продовжив син Паоло Мануцій, улюбленцем якого був рим. політ. діяч і оратор Ціцерон, твори котрого він коментував і видавав. З друкарні Мануціїв протягом століття вийшло понад 1000 прим. книг. Це твори Арістотеля, Вергілія, Горація, Гомера, Цезаря та ін. Готували їх до друку відомі вчені Еразм Роттердамський, С.Картеромах, I.Грегоропулос, М.Музурос, А.Апостолос і багато ін. Мануцій позначав свої вид. друкарським знаком — зображення дельфіна і котвиці. Невеликий зручний формат, елегантне оздоблення, курсивний шрифт, виготовлений талановитим болонським гравером Ф.Гріффіо, ще за життя Мануція зробили його вид. раритетами; до нашого часу їх збереглося обмаль. А. вважалися зразком для наслідування, їх навіть намагалися підробляти, з’явилися псевдоальдини. В Україні А. стали відомі наприкінці 16 ст., про що свідчать власницькі надписи на книгах, зокрема Iллі Зінькевича та львів’ян Лясковських (зберігаються у НБУВ, Київ). У б-ках України їх налічується бл. 200 прим., із яких 100 — в колекціях НБУВ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЛЬДИНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
