АЛЧЕВСЬКИЙ Іван Олексійович (27(15).12.1876—10.05(27.04).1917) — укр. співак (лірико-драм. тенор). Син О.Алчевського та Х.Д.Алчевської. Брат Г.Алчевського та Х.Алчевської. Н. в м. Харків. Закінчив Харків. ун-т (1901). Співу навч. у старшого брата Григорія, потім у Парижі. Виступав на сценах рос. і багатьох зарубіжних оперних театрів у містах: СанктПетербург (1901—05), Брюссель (1905—06), Лондон (1906), НьюЙорк (1906—07), Москва (1907— 08, 1910—12), Париж (1908—10, 1912—14). 1915—17 поперемінно виступав на сценах Маріїнської опери та Великого театру. Гастролював по Україні (Київ, Одеса, Харків). Співак широкого творчого діапазону. Мав у своєму репертуарі бл. 50 оперних партій, в т. ч. Андрія в «Запорожці за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, Петра в «Наталці Полтавці» М.Лисенка, Германа у «Піковій дамі» П.Чайковського, Хозе в «Кармен» Ж.Бізе, Фауста в однойменній опері Ш.Гуно та багато ін. У концертних виступах широко пропагував укр. нар. пісню, тв. на слова Т.Шевченка, серед них — солоспіви «Огні горять, музика грає», «I широкую долину», «Б’ють пороги», «Чого мені тяжко» та ін. Працюючи в Москві, брав участь у діяльності укр. літ.-мистецького т-ва «Кобзар», був його головою (1910— 12). П. у м. Баку (Азербайджан), похований у Харкові. Літ.: Ивановский П., Милославский К. Иван Алчевский. М., 1972; Іван Алчевський. Спогади. Матеріали. Листування. К., 1980. В.І. Кізченко.
банки. Фінансував гірничозаводську пром-сть Донбасу. Заснував кілька потужних гірничопром. підпр-в: 1879 — Олексіївське т-во (з осн. капіталом у 5 млн руб.), 1895 — одне з найбільших АТ у металургійній галузі — ДонецькоЮр’ївське (осн. капітал — 5 млн руб.), а через два роки (1897) — спільне рос.-бельг. АТ у Маріуполі «Російський провіданс» (осн. капітал — 6 млн франків). Капітали А. зросли від 3—4 млн руб. у 1870-х до 30 млн руб. у 1890-х рр. 20 років А. був головою Харків. біржового к-ту, почесним чл. харків. добродійного т-ва, засн. двох т-в взаємного кредитування, активним учасником з’їздів гірничопромисловців Пд. Росії. Нагороджений орденом Станіслава. 1895 отримав ступінь комерції-радника. За матеріальної підтримки А. виникли такі освіт. заклади, як перша жін. недільна шк., гірниче уч-ще у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), харків. комерційне уч-ще та с.-г. ін-т. Під час пром. кризи наприкінці 19 ст. збанкрутував. Безвихідне становище і небажання урядових кіл надати фінансову допомогу штовхнули А. на самогубство. Його ім’ям названо залізничну станцію, а згодом і робітниче селище, яке стало містом (див. Алчевськ). Літ.: Белов В.Д. Алчевский А.К. (1835—1901). М., 1903; Брандт Б.Ф. Торгово-промышленный кризис в Западной Европе и России. СПб., 1904; Бовыкин В.И. Формирование финансового капитала в России. М., 1984. Т.І. Лазанська.
гон) та 1/4 А. (чвертьпатагон). Значні масштаби емісії А. спричинили їх поширення у країнах Центр. та Сх. Європи, на Балканах та в Османській імперії (у т. ч. й Кримському ханстві). В актових документах укр. земель 17—18 ст. А. фігурують як «хрестові», «крижові» талери, інколи — «крижаки». А. присутні переважно у скарбах, що датуються 17—18 ст., і виявлені в різних регіонах України. У 2-й пол. 17 ст. вартість А. на Лівобережній Україні становила 60 рос. копійок, на Правобережній Україні — 3 польс. злотих, а на галицьких землях — 3 злотих 18 грошів польс. білонною монетою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Алчевський Іван Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
