АЛЕЛЮХІН Олексій Васильович (30.03.1920—29.10.1990) — військовик, генерал-майор авіації (1971). Двічі Герой Рад. Союзу (серп., листоп. 1943). Н. в с. Кесова Гора (нині село Тверської обл., РФ). Закінчив військ.-авіац. шк. ім. В.Чкалова (1939). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — льотчик-винищувач, командир ланки, ескадрильї, заст. командира 9-го гвард. винищувального авіаполку (6-та гвард. винищувальна авіац. д-зія, 8-ма повітряна армія, Південний фронт). Воював на Пд. фронті, Південно-Західному фронті, Сталінградському фронті, Четвертому Українському фронті, 3му Білорус. фронті й Першому Білоруському фронті. Здійснив 601 бойовий виліт, збив особисто 40 і у складі групи — 17 літаків ворога. 1948 закінчив Військ. акад. ім. М.Фрунзе, 1954 — Військ. акад. Генштабу. Займав командні посади в армії. Нагороджений 2-ма орденами Леніна, 3-ма — Червоного Прапора, ін. орденами й медалями. Від 1985 — у відставці. П. у м. Москва. Літ.: Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; Соколов В. Верный сын Родины. В кн.: Герои огненных лет, кн. 1. М., 1975; Долгов И.А. Он не знал поражений. В кн.: Долгов И.А. Золотые звезды калининцев, кн. 1. М., 1983; Великая Отечественная война 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985. Л.М. Хойнацька.
Етногр. від. Рос. музею Олександра III здійснював антропологічні дослідження та збирав етногр. колекції на Херсонщині (1913—14); учасник наук. експедиції в Малу Азію (1916). У трав. 1917 мобілізований на військ. службу, навч. у Павловському військ. уч-щі. Співробітник Рос. музею (1918). Чл. Комісії зі складання анкети для етногр. вивчення нас. України; дійсний чл. Рос. геогр. т-ва, Комісії з вивчення етнічного складу нас. Росії при РАН, Рос. антропологічного т-ва при Петерб. ун-ті та ін. 1918 переїхав до Києва, організував курси Природничого ф-ту, вечірні курси Укр. робітн. клубу, де читав лекції з антропології та етнографії. Співпрацював з кооперативним видвом «Культура», був ред. у «Книгоспілці». Від січ. 1919 — дійсний чл.-секретар Українського наукового товариства у Києві, голова секції с.-г. нар. побуту, голова етногр. секції Губкопису та ред. «Крайвидаву» з антропології, етнографії та історії первісного сусп-ва. 1918—19 — голова музейної секції худож.-пром. від. Наркомату освіти. Дослідник спадщини Ф.Вовка, засн. Музею антропології та етнології ім. Ф.Вовка при ВУАН (29 берез. 1921), автор «Тимчасового статуту музею» (лип. 1921). Керуючий (з 2 листоп. 1921) секцією етнографії Археол. комісії ВУАН. П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Алексюхін Олексій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
