АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ — політико-правовий документ ВР України, прийнятий 24 серп. 1991, яким засвідчувався новий статус Української д-ви. Цій події передувало прийняття ВР України 16 лип. 1990 Декларації про державний суверенітет України 1990, якою проголошувалася самостійність, повнота і неподільність влади Укр. д-ви в межах її тер. та незалежність і рівноправність у зовн. відносинах. Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовн. чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. Спроба держ. перевороту в СРСР у серп. 1991 виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їх беззахисність. Тільки повний провал моск. путчу зберіг Україну від втрати нац. суверенітету та повернення її до тоталітарних часів. З огляду на це 24 серп. 1991 в Києві розпочала роботу позачергова сесія ВР УРСР. З доповіддю про політ. ситуацію в країні виступив Голова ВР України Л.Кравчук. Зі співдоповідями виступили народні депутати О.Мороз — від більшості та I.Юхновський — від опозиції. У доповіді й співдоповідях висловлювалася єдина думка про необхідність вжити рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Було запропоновано визначити і створити всі структури суверенітету та механізм його практичної реалізації, надійну обороноздатну систему, прийняти закони про статус військ, роз-
міщених на тер. України, вирішити питання про деполітизацію правоохоронних органів республіки, вжити заходів щодо забезпечення екон. суверенітету. Від імені Народної ради I.Юхновський запропонував проголосити акт, у якому мали бути зафіксовані незалежний статус України, абсолютне верховенство її Конституції, законів та урядових постанов. Проголошення цього акта пропонувалося підтвердити респ. референдумом. Надвечір 24 серп. 1991 позачергова сесія ВР УРСР (392 депутати — «за», 4 — «проти») проголосила Акт незалежності України, в якому констатувалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, — продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, — виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, — здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує: Незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». Водночас ВР визнала за необхідне провести 1 грудня 1991 всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України.
57 АКТ
Голова Верховної Ради України Л. Кравчук зачитує Акт проголошення незалежності України. Київ, 24 серпня 1991.
58 АКТ
Мітинг на площі біля Верховної Ради України. Київ, 24 серпня 1991.
ВР України прийняла також постанову про політ. обстановку і нагальні дії щодо створення умов для попередження нових спроб військ. перевороту. Було визнано необхідним створення Ради оборони, ЗС України, Нац. гвардії, прискорене формування Конституційного суду. Урядові доручалося організувати перехід у власність України підпр-в союзного підпорядкування, ввести в обіг власну грошову одиницю та забезпечити її конвертування. У зв’язку з постановою про проведення всеукр. референдуму 24 жовт. 1991 було опубл. звернення ВР України до народу, в якому визначалася істор. роль Акта про незалежність та підкреслювалася особлива відповідальність кожного при визначенні свого волевиявлення. «Акт проголошення незалежності України, — зазначалося у зверненні, — це не витвір політиків, депутатів чи партій... Це об’єктивна потреба... Незалежність України — єдина можливість зупинити зубожіння нашого народу і створити гідні наших людей такі ж умови життя, праці і відпочинку, якими відзначаються передові країни світу... Незалежність України — це право і обов’язок збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина, представника будьякої національності, всебічна повага до кожної етнічної меншини, що живе на українській землі...». 1 груд. 1991 громадяни України взяли участь у всенар. референдумі. У бюлетень для таємного голосування було внесено Акт проголошення незалежності України, прийнятий ВР України 24 серп. 1991, і питання: «Чи під-
тверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Всього у волевиявленні взяли участь 31 891 742 громадянина, або 84,18 % від заг. кількості внесених до списків. Ствердну відповідь на питання бюлетеня — «Так, підтверджую» — дали 90,32 % голосуючих (28 804 071 особа). Проти — «Ні, не підтверджую» — проголосувало 7,58 %. Недійсними було визнано 2,10 % бюлетенів. Схваливши на всенар. референдумі 1 груд. 1991 Акт проголошення незалежності України, народ України надав цьому документові реальної сили та започаткував новий етап розвитку історії України. В.М. Литвин.
рення дорадчої польс. «Тимчасової ради держави» («Ради стану»). Сформована в січ. 1917, вона складалася з 25 чл. (15 призначив нім. і 10 — австро-угор. ген.-губернатор). Втілення у життя намірів А. п. л. становило серйозну загрозу для укр. нас. Галичини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
