АГМЕД III (1673—1736) — турец. султан (1703—30); 23-й султан династії Османів, син султана Мегмеда IV. Прийшов до влади 21 серп. 1703 внаслідок яничарського повстання, але опісля намагався обмежити політ. вплив яничар. За його правління держ. посади стали доступніші для вільнонароджених мусульман. З одного боку, це стимулювало культ. злет імперії, апогеєм якого стала т. зв. доба тюльпанів (lale devri; від 1718 до кін. правління). Її гаслом були слова поета Агмеда Недіма: «Сміймось, і граймось, і світом кохаймось!». Помітну роль у розвитку високого осман. мист-ва відіграли також немусульманські піддані імперії, передусім греки. З ін. боку, дещо ослаб військ. та адм. апарат імперії. Незважаючи на перемоги над Російською д-вою під час Прутського походу 1711 та над Чорногорією, османці зазнали поразок та територіальних втрат від австрійс. військ
Агмед III.
на чолі з принцем Євгенієм Савойським 1716—18. За Пожаревацькими мирними договорами 1718, імперія втратила на користь Австрії Бєлград, Банат (істор. обл. на пн. сучасної Сербії та зх. Румунії) і ч. Валахії (див. Волощина), тоді як Венеція дістала порти й землі на Мореї (середньовічна назва п-ова Пелопоннес на пд. Греції). Тільки занепад династії Сефевідів у Персії (нині Іран) дав можливість османцям розширити володіння на Закавказзі. Проте їхні поразки спричинили повстання у Стамбулі, очолене Патрона Галілем, внаслідок якого А. III був змушений 30 верес. 1730 зректися престолу й доживати віку відстороненим від держ. справ. Зовн. політика А. III загалом спрямовувалася на уникання прямих військ. конфліктів, свідченням чого, зокрема, було визнання ним укр. гетьман. уряду П.Орлика, надання притулку, але потім, 1714, видворення швед. короля Карла XII, поступливість Петру I. За його правління імперія вперше відрядила до європ. країн, в т. ч. і до Рос. д-ви, тривалі дипломатичні місії. Із правлінням А. III пов’язано проникнення до імперії ідей реформування та вестернізації, їх поширення у війську. На військ. службу запрошувались іноз. військ. експерти. А. III був чуттєвою людиною, кохався в мист-ві, розвагах та веселощах. Пам’яткою доби тюльпанів є мечеть Лалелі-Джамі у Стамбулі. Літ.: Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты в XVIII столетии. Одесса, 1889; Refik A. Lale devri. Istanbul, 1932; Kurat A.N. Prut Seferi ve Bariєi. Istanbul, 1943; Орешкова С.Ф. Русско-турецкие отношения в начале XVIII в. М., 1971; Турция накануне и после Полтавской битвы (Глазами австрийского дипломата). М., 1977. О.І. Галенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АГМЕД III (1673—1736)» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
