АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ — спроба перетворення формально незалежних рад. д-в, у т. ч. УСРР, на автономні республіки РСФРР. Мета А.р.д — зменшення розриву між реально низьким і конституційно високим політ. статусом нац. республік. В ході Жовтневої революції 1917 більшовики взяли на озброєння гасло нац. рад. державності, щоб привернути на свій бік нац.-визвольний рух пригноблених народів Російської імперії. Це допомогло їм захопити держ. владу, встановити диктатуру своєї партії, а також перемогти у громадян. війні 1918— 21. На тер. колиш. імперії виникла низка формально незалежних рад. д-в. Проте завдяки диктатурі РКП(б), яка, однак, не була відображена в конституціях республік, уся сукупність рад. д-в фактично являла собою централізовану унітарну країну без назви. Після закінчення громадян. війни багатьом представникам центр. компартійно-рад. кер-ва здалося, що гасло нац. рад. державності втратило актуальність і настав час будувати єдину д-ву. Нарком РСФРР у справах національностей Й.Сталін запропонував надати УСРР та ін. «незалежним» д-вам такий же статус, який мали існуючі у складі Росії автономні республіки. Спроба А.р.д. спочатку здійснювалася за відсутності В.Леніна, який хворів. Переважна більшість керівних діячів нац. республік виступила проти А.р.д. Вони були стурбовані пониженням власного політ. статусу і одночасно вважали, що пропагандистський ефект нац. державності ще не вичерпаний. Голова РНК УСРР Х.Раковський звернувся від їх імені до В.Леніна. Сталін також звернувся до Леніна. У своєму листі він наголосив: «Ми переживаємо таку смугу розвитку, коли форма, закон, конституція не можуть бути ігноровані, коли молоде покоління комуністів на окраїнах гру в незалежність відмовляється розуміти як гру, вперто приймаючи слова про незалежність за чисту монету й так само вперто вимагаючи від нас проведення в життя букви конституції незалежних республік». В.Ленін пригасив конфлікт у партійно-рад. кер-ві шляхом часткового врахування позицій обох сторін. Він погодився на єдину багатонац. д-ву, але не допустив
автономізації нац. республік. Було запропоновано, поряд з Рос. Федерацією, ще й федерацію «другого поверху»: всі незалежні республіки «разом і нарівні» з Росією мали увійти до нового держ. утворення — Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Літ.: Якубовская С.И. Строительство Союзного Советского социалистического государства. М., 1960; Волковинський В.М., Кульчицький С.В. Християн Раковський: Політичний портрет. К., 1990; Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
