Більшість дослідників вважають Святослава молодшим за Ярослава. Порядок старшинства синів Володимира Святославича залишається умовним. Але, якщо Святослав був сином Малфріди, то він найбільш вірогідно міг народитися у 982 р. Виходячи з цього, слідом за М.Баумгартеном і інші дослідники почали ставити Святослава вище Ярослава. Близько 990 р. Святослав отримав Древлянське князівство. Втеча цього князя через Карпати, а також ім'я його сина Ян дозволяють припускати, що його дружина могла бути донькою останнього боржавського князя, який з допомогою такого союзу сподівався відстояти незалежність свого князівства. Загибель Святослава і боротьба за владу між синами Володимира Святославича позбавила останнього союзника це князівство карпатських хорватів і долини Боржави та Л аториці були анексовані угорцями. Спадкоємець угорського престолу герцог Імре отримав титул dux exercitur regis Руської марки. Спроба В.Пашуто довести, що Руська марка — це поселення королівської гвардії біля угорської столиці, не витримує критики. Мова йде про поселення Оросвар (пізніше Оросфольво, нині Оросі) біля Вишеграда, де жили гвардійці-руси, які несли охорону королівського двірця, та їх нащадки. Ця гвардія могла з'явитись з часів Святослава Ігоревича, який був союзником угорців, подібно до того як руський корпус з'явився у Візантії. Але одне поселення гвардійців було замало для організації Руської марки і пишної титулатури спадкоємця трону. Руською маркою могли бути лише недавно завойовані князівства карпатських хорватів. Ужансько-Земплинське князівство Лаборця було розгромлене ще Арпадом на рубежі IX-X ст. На початку XI ст. ще зберігало своє існування тільки Боржавське князівство, про що свідчить система засік на угорських кордонах. Саме анексія Боржавського князівства і могла привести до організації на землях Закарпаття, Пряшівщини і Ніршагу окремої Руської марки, яка була передана герцогу Імре. В.Шушарін та І.Шекера вважають, що Святослав Володимирович був одружений з дочкою угорського короля Стефана І, до якого і втікав у 1915 р. В угорських джерелах підтверджень цій версії немає. У 1015 р., дізнавшись про загибель Бориса і Гліба, Святослав покинув свою столицю і став втікати в Карпати. Погоня наздогнала князя на березі Опору поблизу нинішнього міста Сколе. Легенда розповідає про жорстоку битву між Сколе і Гребеновом. Уся долина вздовж Опору була вкрита тілами загиблих. Сили Святополка були більшими і він віддав наказ: «Сколіть їх всіх». З цим епізодом легенда пов'язує назву міста Сколе. Князь Святослав загинув у цій битві, а його дружинники відмовились перейти на службу до Святополка . і осіли у Бескиді, поклавши початок Славську. Топоніми Сколе, Славськ, Святослав (передмістя Сколе), Славки (притока Опору), Опір, урочище Святославлє, потік Святославчик і Святославова могила свідчать на користь легенди. Розкопки кургану, званого Святославовою могилою, при найкритичнішому підході до їх результатів, засвідчили, що це поховання знатного дружинника XI ст. Напевно, що це був князь Святослав. Зараз на його могилі встановлюється пам'ятник роботи відомої львівської скульпторки Т.Бриж (1535, с. 72-89; 566, с.6-7, 488, 502; 1642, с.155; 1833, s. 152-153; 1631,с.97-98; 1249, с.51; 500, с.21).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ» з дисципліни «Князівські династії східної Європи»
