Незалежна Україна успадкувала від радянського періоду значний науковий потенціал. У перші роки незалежності перед науковцями постало питання зміни пріоритетів у дослідженнях, орієнтованих раніше на задоволення переважно потреб військово-промислового потенціалу, а також глибшої інтеграції у європейську та світову науку. Важке економічне становище країни у 90-х рр. ХХ ст. негативно вплинуло на фінансування науки. Асигнування на наукові цілі скорочувалися у 1,5-2,8 рази швидше за темпи скорочення валового продукту. У 2000 р. на її потреби було виділено 1,2% ВВП, 2001 – 1,19%, 2002 – 1,18%,2004 р.- менше 1%. На 2004 р. рівень фінансового забезпечення України на науково-технічні цілі в Україні був нижчий у 100 разів, ніж у США та в 4 рази, ніж у Росії. Наслідком цього став масовий виїзд за кордон спеціалістів вищої кваліфікації – докторів та кандидатів наук. Передусім це стосувалося інноваційних галузей – ядерної фізики, хімії, електроніки, галузей пов’язаних із космічними технологіями. За 1992-1995 рр. емігрувало 265 докторів наук, у 1996-1999 рр. ще 700 докторів та кандидатів наук. Кількість працівників наукових установ за 1990-ті роки зменшилася у 2,3 рази, зокрема докторів і кандидатів наук у 2,3 рази. На початку 1990-х років у системі НАН України було створено низку наукових інститутів. Здебільшого це інститути суспільно-гуманітарного спрямування, котрі не вимагали особливо значних коштів, проте мали важливе значення у формуванні гуманітарної політики держави.Серед них – Археографічна комісія Інституту історії АН України реорганізована в Інститут української археографії ім. М.Грушевського з філіями у Львові та Дніпропетровську, відкрито Інститут української мови, Інститут сходознавства ім. А.Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень. У 1992 р. при Київському університеті ім. Т.Шевченка створено Інститут українознавства. З’явилися нові академічні інститути й установи у Львові – Інститут фізики конденсованих систем (1990), Інститут електронної фізики (1992), Інститут екології Карпат (1991), Інститут регіональних досліджень (1994), Інститут народознавства (1992), Державний НДІ інформаційної інфраструктури (1996). В умовах хронічного недофінансування державою науки важливе значення для підтримки фундаментальних наукових досліджень відіграють представництва різноманітних фондів та наукових центрів, які фінансували дослідження, забезпечували їх необхідною технікою. Одним з перших розгорнув роботу в Україні фонд відомого американського мільярдера і мецената Дж. Сороса. Завдяки цій фундації чимало українських вчених отримали гранти для своїх досліджень та можливість взяти участь у міжнародних наукових конференціях. Суттєво сприяє науковій співпраці між американськими та українськими науковими центрами Програма академічних обмінів ім. Фулбрайта. Українські науковці змогли пройти стажування в американських університетах, а американські вчені читати лекції в Україні. Важливу роль відіграє благодійний фонд „Сейбор-Світло”, котрий в умовах економічних негараздів передав безкоштовно мільйон англомовних книг бібліотекам України. Непересічною подією в науковому і загалом культурному житті України стало відродження Наукового товариства ім. Шевченка. Як відомо, з 1947 р. Товариство працювало в діаспорі. Вже в період „перебудови” громадськість Львова створила ініціативну групу по відновленню його діяльності на рідних землях. 21 жовтня 1989 р. у Львові відбулися збори науковців, які проголосили відновлення НТШ. Його головою було обрано О. Романіва, заступниками Ю.Бабея та Я.Ісаєвича, вченим секретарем та редактором Записок НТШ став О.Купчинський. У рамках Товариства працюють секції фізико-математична, філологічна, етнографії та фольклористики, мистецтвознавства, а також комісії – екологічна, медична, сходознавства, музикознавча та інші. Секції публікують збірники наукових праць, проводять форуми. Осередки НТШ засновано в Києві, Черкасах, Донецьку, Сумах, Сімферополі, Ужгороді, Коломиї. Важливу роль у розробці та реалізації в Україні ефективної соціогуманітарної політики відіграє Інститут соціогуманітарних проблем людини створений при Західному науковому центрі НАН України у Львові. Тут також діє Інститут транскордонного співробітництва та європейської інтеграції, що формує позитивний імідж України, сприяє залученню іноземних інвестицій, інформує українське суспільство про Європейський Союз та НАТО. За даними Держкомстату у 2007 р. в Україні 12 845 докторів наук. Кожен четвертий доктор наук працює в галузі технічних наук, майже кожен п’ятий – у медичній, а 14% науковців – у фізико-математичній галузі. Проте незадовільне фінансове забезпечення працівників вищої кваліфікації надалі змушує їх виїжджати за кордон. За період 2003-2007 рр. з України виїхали 40 докторів наук. Найпривабливішою країною для них були США (13 науковців). До Російської Федерації за цей час виїхали 9 докторів наук, Німеччини – 7, до Польщі – 5, до інших країн – 6 докторів наук. Таким чином, на сучасному етапі українська наука перебуває у скрутних матеріальних умовах. Однак в окремих галузях вона продовжує зберігати лідерство, зокрема авіаційній, космічній, медичній галузях, деяких науково містких галузях пов’язаних із оборонною промисловістю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Наука у Незалежні Україні» з дисципліни «Новітня історія України»
