Президентські вибори 2004 р. були найдраматичнішими в новітній історії України. Кандидатами у Президенти було зареєстровано 23 претенденти. Серед них А. Кінах, О. Мороз, П.Симоненко, Н. Вітренко, М. Бродський, Л. Чернівецький, О. Омельченко, Д. Корчинський та інші менш знані або т.зв. “технічні”. Проте основними конкурентами були лідер Партії регіонів та чинний прем’єр-міністр В. Янукович та лідер блоку “Наша Україна” колишній прем’єр-міністр В. Ющенко. Програми обох кандидатів не надто відрізнялися між собою за змістом – у В. Ющенка вона була структурована під ефектним гаслом “Десять кроків назустріч людям”, у В. Януковича просто являла собою перелік обіцяних благ. Виборчі штаби кандидатів очолювали екс-віце спікер парламенту О. Зінченко та екс голова Національного банку – С. Тигіпко. Лідерка БЮТ, рейтинг якої був нищим від рейтингу В. Ющенка не балотувалась, отримавши натомість негласні гарантії посісти крісло прем’єр-міністра у разі перемоги. На початку липня 2004 р. опозиційні партії створили коаліцію на підтримку В. Ющенка “Сила народу”. Вона обрала своїм символом підкову, гаслом “Вірю! Знаю! Можемо!” та помаранчевий колір. Прихильники В. Януковича обрали своїм партійним кольором біло-голубий. Виборча кампанія відзначалась всіма відомими технологічними хитрощами та численними порушеннями. Результати виборів, які відбулися 31 жовтня були оприлюднені лише 10 листопада. В. Ющенко посів перше місце, набравши 39,87 % голосів. За ним йшли В. Янукович (39, 32 та О. Мороз (5, 81 %). Лідер комуністів П. Симоненко набрав менше 5 %. 21 листопада 2004 р. відбувся другий тур виборів. Увечері консорціум соціологічних служб “Національний екзит-пол” оприлюднив дані екзит-полу: за В. Ющенка – 52, 9 %, за В. Януковича – 44, 2 %. Ці дані суттєво розходились з даними ЦВК. 24 листопада голова ЦВК С. Ківалов оприлюднив офіційні результати другого туру виборів: за В. Януковича – 49, 46 % голосів, за В. Ющенка – 46, 61 %. Однак протокол ЦВК, що зафіксував ці результати, відмовились підписати троє членів ЦВК, включно із заступником голови ЦВК Я. Давидовичем. В. Ющенко закликав своїх прихильників вийти на Майдан Незалежності. Одночасно він звернувся з заявою про оскарження результатів виборів у Верховний Суд України. 24 листопада на Майдані Незалежності та Хрещатику стояло понад триста наметів. Керівником акції протесту було призначено Ю. Луценка. 25 листопада опозиція утворила Комітет національного порятунку і закликав до загальнонаціонального страйку. Ці події сколихнули Україну й отримали назву “помаранчевої революції”. Президент Росії В. Путін привітав В. Януковича з перемогою, а держсекретар США та віце-прем’єр Канади заявили, що їх країни не визнають результати виборів. Таку ж позицію зайняв і Європарламент. 2 грудня Європарламент виступив із заявою про необхідність проведення повторних виборів. Участь у них В. Януковича і В. Ющенка називалися єдино можливим варіантом виходу з кризи. Для мирного врегулювання ситуації в Україну приїхали президент Польщі О. Кваснєвський, спікер Державної Думи Росії Б. Гризлов, президент Литви В. Адамкус, комісар Євросоюзу Х. Солана, генеральний секретар ОБСЄ Я. Кубіш. На численних переговорах, названих “круглим столом” дійшли до порозуміння про необхідність проведення повторних виборів. 27 листопада Верховна Рада ухвалила постанову про недовіру Центральній виборчій комісії і цим оголосила результати виборів недійсними, а 1 грудня прийняла рішення про відставку уряду. З грудня 2004 р. Верховний Суд України після інтенсивних драматичних дебатів сторін, що транслювалися по телебаченню, ухвалив визнати дії ЦВК неправомірними і ухвалив рішення провести повторне голосування 26 грудня 2004 р. Остаточний підсумок “третього туру” – В. Ющенко отримав 51, 99 % голосів виборців (15, 1 млн), В. Янукович – 44, 2 % (12, 8 млн).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Президентські вибори 2004 р.» з дисципліни «Новітня історія України»
та О. Мороз (5, 81 %). Лідер комуністів П. Симоненко набрав менше 5 %. 